Призначення генерал-майора Євгена Хмари виконувачем обов'язків міністра оборони варте окремої розмови. Не тому, що воно ідеальне чи безальтернативне, а тому, що воно нетипове для української кадрової
ВО Міноборони став професійний військовий і спецпризначенець, який має багаторічний досвід служби в Центрі спеціальних операцій «А» СБУ. Свого часу Хмара очолив цей підрозділ, а також виконував обов'язки голови СБУ. Військова (не політична) частина СБУ, діяльність якої він координував, стабільно входить до трійки найефективніших у Силах оборони. За допомогою безпілотників знищив російської техніки на понад пʼять з половиною мільярдів доларів. Це саме той профіль, технологічні ударні операції, на якому, за словами президента, тепер має зосередитися оборона країни.
Є в цьому призначенні і риса, яку варто оцінити окремо. Хмара людина не з політичного середовища, а з силового, і в публічному просторі про нього відомо небагато, бо його служба проходила в закритих структурах. Для посади міністра оборони під час війни це можна прочитати як перевагу, оскільки йдеться про управлінця з реальним бойовим досвідом, а не про фігуру, вбудовану в старі схеми впливу і публічної торгівлі впливом.
Але саме ця закритість породжує і головні ризики. Керівництво спецпідрозділом і керівництво цілим міністерством це завдання різного масштабу. іДосвід управління людьми в бойовій структурі не конвертується автоматично в здатність вести оборонний бюджет, закупівлі, логістику і складну взаємодію з парламентом та міжнародними партнерами. Через ту саму закритість попередньої служби публічного треку рішень, за яким можна було б оцінювати його як управлінця, майже немає. А це ускладнює суспільний контроль над новою призначеною людиною. Перехід із силового блоку СБУ одразу в силовий блок оборони можна прочитати і як подальшу централізацію силових структур. Додає невизначеності й те, що наразі йдеться лише про виконання обов'язків, оскільки для повноцінного призначення потрібна ще підтримка Верховної Ради. А отже політичний торг навколо кандидатури ще попереду.
Критикувати Хмару, звичайно, можна, як і будь-якого посадовця на цій посаді. Але тоді варто говорити про конкретні рішення, помилки та результати роботи, а не про загальні враження чи політичні симпатії. Зеленський поставив дуже конкретну і високу планку очікувань, результативність у далекобійних операціях і контроль внутрішньої ситуації в силових структурах, тож і спитають з нового міністра будуть так само конкретно, без права на розмиту риторику.
Проблема в тому, що замість аналізу перших кроків нового очільника міністерства ми поки бачимо здебільшого емоційну реакцію, яка формується ще до того, як людина встигла щось зробити на посаді. Це створює небезпечний прецедент, коли оцінка кадрового рішення залежить не від професійних якостей призначеного, а від того, наскільки гучно лунає критика в перші дні після оголошення.
Якщо держава робить ставку на профільний військовий досвід замість політичної лояльності, це варто оцінювати за результатами, а не за швидкістю інформаційної реакції на саме призначення. Інакше кадрові рішення й надалі ухвалюватимуться під тиском моменту, а не під критерії професійності та відповідальності.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.