Хто наступного разу захоче ввімкнути світло

Директорів комунальних підприємств масово переслідують за рішення, які на момент ухвалення були законними. Це створює системний ризик, керівники комунальних структур втрачають стимул підписувати договори про постачання енергії, бо законна дія сьогодні може стати кримінальною справою завтра. У підсумку держава руками правоохоронців підриває стійкість енергетичної та комунальної інфраструктури під час війни, роблячи те, що не завжди вдається ворожим ракетам. Чи є вихід із ситуації чи ми опинимось на початок опалювального сезону з непрацюючими комунальними підприємствами?

Хто наступного разу захоче ввімкнути світло Віталій Терьохін говорить про свою кримінальну справу так само спокійно і буденно, як про графік вуличного освітлення. Чоловік, який десять років вмикає ліхтарі в Черкасах тепер пояснює слідчому, чому це раптом стало злочином. Його підприємство називається "Міськсвітло". Існування таких структур згадують лише тоді, коли після російських обстрілів вони рятують місто від суцільної темряви. Терьохін відповідає за сотню точок обліку, трансформаторні будки і ліхтарі, які щовечора оживають по всьому місту. У 2021 році він підставі роз'ясненнями Міністерства економіки підписав кілька додаткових угод на підвищення ціни електроенергії. І сьогодні за це підписання його судять. Сергій Кузнєцов із сусідньої Золотоноші, який керує місцевим водоканалом з 2010 року опинився в тому самому становищі. За весь цей час підприємство жодного разу не мало боргів по зарплатах чи енергоносіях. Кузнєцов, встановив сонячні панелі на водозаборі, і місто жодного разу не залишилося без води, навіть під час найтемніших блекаутів. За підвищення ціни на електроенергію того ж таки 2021 року він теж отримав кримінальне провадження. Два директори. Два міста. Один театру абсурду, який їм влаштували правоохоронці та судова сустема. Норма, яка змінилася «заднім числом у брутальній формі» Щоб зрозуміти абсурдність ситуації, варто повернутися у лютий 2021, коли комунальні підприємства укладали договори на постачання електроенергії за цінами, прив'язаними до ринку "на добу наперед". Влітку того ж року ціна почала зростати. Постачальники щомісяця приносили документи про ринкові коливання, а директори підписували додаткові угоди. Усі трактували закон однаково, постачальник, замовник і навіть Мінекономіки. А потім прийшло рішення Великої Палати Верховного Суду. І раптом виявилося, що норма про обмеження підвищення ціни не більше ніж на 10% поширюється і на електроенергію, хоча в самому законі прямо прописано протилежне. Стаття дев'ята закону про публічні закупівлі чітко виключає електроенергію, газ і пальне з цього обмеження. Але Верховний Суд чомусь вирішив інакше. Ну добре, вирішив то вирішив – мали ймовірно законне право. Але якщо в цивілізованих країнах зміна правил гри починається з наступного періоду (наприклад вона мала б стартувати з 2022 чи 2023 року) то тут норма стартувала як у тому анекдоті «заднім число у неприпустимій та брутальній формі.» Насправді не смішно. Терьохін формулює це просто: "Заднім числом нам сказали, що ми неправильно працювали. Але ж ми на той час користувалися виключно законом і офіційно діючим роз'ясненнями МінЕко". У цій фразі є щось трагічно комічне, яке підкреслює абсурдність. І наш герой, який дотримувалася правил, опинився, наче в поганому фантастичному фільмі, де він прокинувся і виявляє, що вчорашній закон більше не діє. Ба більше він змінився і тепер його починає переслідувати правоохоронна система в реальності. Пастка без виход Найбільш цинічна частина цієї історії в тому, що в директорів комунальних підприємств не мали на той час одного іншого варіанту законних дій. Підписати додаткову угоду про підвищення ціни означало отримати звинувачення в перевищенні допустимих 10%. Відмовитися підписувати і розірвати договір означало автоматично потрапити до постачальника останньої надії, структури, яка зобов'язана постачати електроенергію, але за ціною вдвічі вищою за середньозважену ринкову. Перебувати на такому постачанні можна не більше 90 діб, а далі або новий договір, або відключення. "Ціна на постачальника останньої надії рівно в два рази більша, ніж середньозважена на той день. Я думаю, що тут розтрата, мабуть, була більша". Тобто бюджет втрачає більше грошей саме в тому варіанті, який держава вважає законним,» -- пояснює Терьохін.ьУявіть водія, якого штрафують за перевищення швидкості, тоді як стояти на місці означає врізатися в стіну позаду. Який вибір тут правильний? Держава відповідає на це запитання дивним чином, вона карає за рух уперед, ігноруючи, що стояння на місці коштувало б дорожче. Кузнєцов так описує ситуацію: "Якби підприємство не погодилося укладати додаткові угоди, ми сплатили б іще більше. Нам за те, що ми підняли, кажуть, що неправильно сплатили 100–200 тисяч. А якби ми не підписали договір і пішли у фонд, ми сплатили б ті самі 100–200 тисяч". Різниця тільки в тому, кому дістається крайнім, тому, хто намагався зекономити, а не тому, хто розкидався грошима. Prozorro бачить усе. Але дивиться вибірково і не завжди прозоро. Систему публічних закупівель Prozorro часто називають прозорою за визначенням, адже там фіксується кожен підпис і кожна угода. І саме ця прозорість обертається проти держави в цій історії. Кузнєцов відкрив реєстр і перевірив, хто ще закуповував електроенергію в той самий період за тими самими умовами. Виявилося, що Головне управління Національної поліції в Черкаській області закупило електроенергію на 20% дорожче. Черкаське управління СБУ закупило на 20% дорожче. Черкаська обласна прокуратура закупила на 20% дорожче. Водоканал підняв ціну на 99%, і саме проти нього відкрито кримінальну справу. "Виходить, у нас або закон не для всіх однаковий, або держзакупівлі не для всіх однакові", резюмує директор. У 2009 році Кузнєцов уже мав справу з подібною логікою, коли купив якісні генератори, тоді як МВС платило за аналогічну китайську техніку на 100–200 тисяч дорожче за одиницю. Кримінальне провадження відкрили проти Кузнєцова, не проти МВС. Є деталь, яка перетворює всю цю історію з рівня прикрої несправедливості на рівень логічної непослідовності. Закон про публічні закупівлі згадує пальне в тому самому рядку, що й електроенергію. Дизель і бензин так само волатильні, так само залежать від світового ринку і курсу валют. Цифри говорять самі за себе. У 2021 році літр бензину А-95 коштував у середньому 25,75 гривні. У 2022 році ціна піднялася до 31,15 гривні. У 2024 році вона сягнула близько 55,90 гривні. За три роки вартість зросла більш ніж удвічі. Той самий аргумент про ринкові коливання, який використовували постачальники електрики, працює тут так само. Але масових кримінальних проваджень щодо підвищення ціни на пальне немає. Принаймні немає в тому масштабі, який спостерігається навколо електроенергії, де йдеться про сотні справ із чітким шаблоном. Технічне пояснення існує, рішення Великої Палати 2024 року стосувалося конкретно договору на електроенергію і стало прецедентом саме для цього ринку. Для пального аналогічного прецеденту просто не виникло. Але технічне пояснення не знімає головного питання. Якщо логіка обмеження ціни до 10% правильна, чому вона не застосовується до дизеля? Якщо вона неправильна, чому досі застосовується до електроенергії? Тут немає юридичної послідовності, є лише випадковість того, яке саме рішення суду стало прецедентом першим. Конституційний Суд як останній притулок справедливості Адвокатка з питань енергетичного права Олеся Серебряник звертає увагу, що проблема виходить далеко за межі окремих спорів щодо електроенергії, адже стосується підходів до застосування законодавства у сфері публічних закупівель загалом. На її думку, одним із правових механізмів, здатних надати остаточну відповідь на ці питання, є розгляд справи Конституційним Судом України. За результатами такого розгляду Суд може або оцінити відповідність спірних положень Конституції України, або сформулювати конституційно-правове тлумачення щодо їх застосування у конкретній категорії справ. Саме такий підхід, на переконання адвокатки, дозволив би забезпечити більшу правову визначеність та однаковість судової практики, не створюючи водночас ризиків для стабільності всієї системи публічних закупівель. За словами Олесі Серебряник, у центрі цієї дискусії перебуває не лише питання окремих договорів, а й фундаментальний принцип правової визначеності, який передбачає, що учасники правовідносин повинні мати можливість прогнозувати правові наслідки своїх дій, виходячи з чинного на час вчинення таких дій норм законодавства та судової практики його застосування. Народний депутат Сергій Нагорняк ставить запитання, яке варто було б поставити кожному прокурору, що відкриває нову справу проти комунальника: "Я не розумію, для чого відкриваються справи, якщо потенційно вони розуміють, що до суду ця справа не дійде". Якщо справи відкриваються заради статистики, а не заради справедливості, це коштує країні значно більше, ніж здається на перший погляд. Головна редакторка порталу у сфері публічних закупівель Ганна Довга описує суть проблеми коротко: "Лікарні, школи, вони мають безперебійно забезпечувати електроенергію. І вони не можуть вплинути на ціну. І спрогнозувати її на рік неможливо. Від них вимагають неможливого і карають, коли неможливе виявляється неможливим". Поки тривають слідства за угодами 2021 року, у Черкаській області вже блокують рахунки підприємств теплопостачання. Нафтогаз через виконавчу службу стягує борги, які держава мала компенсувати з бюджету за різницею в тарифах, але так і не компенсувала. Підприємства зупиняють підготовку до опалювального сезону болюдей відправляють у вимушені відпустки. І це у той час, коли росія продовжує обстріли та нищити нашу енергетичну систему. Театр абсурду, який загрожує енергетичній безпеці країни триває. Терьохін уже знайшов тимчасовий вихід, перейшов на універсальну послугу як малий непобутовий споживач. Але такий маневр доступний не всім, і він застерігає прямо, якщо постачальника не буде, термін перебування на постачальнику останньої надії закінчиться, і просто перестануть подавати електроенергію. Але театр абсурду триває – держава продовжує судити тих, хто забезпечував світлом, теплом і водою, відлякуючитих, хто міг би забезпечувати його далі. Таким чином правоохоронці нищать ринок краще чим російські ракети. То можливо вони візьмуть відповідальність за енергетичну безпеку країни і дадуть відповіді на прості питання. Чи готова країна до того, щоб директори комунальних підприємств масово відмовлялися від тендерів, побоюючись кримінальної справи за виконання законного на момент підписання договору? Чи розуміє держава і правоохоронці, що карає людей не за зловживання, а за те, що вони обрали дешевший із двох однаково передбачених законом варіантів? І головне питання. Чи задумуються правоохоронці над тим, а хто наступного разу захоче підписувати договір по забезпеченню людей теплом і світлом, знаючи, що за ввімкнене світло він може стати фігурантом кримінального провадження через кілька років після того, як настане перемога?