Як без бензину режим пізнього Путіна наздогнав пізнього Брежнєва

Після чергової наради Путін по телевізору каже: «Усі регіони забезпечені пальним». Чоловік виходить на вулицю, бачить порожню АЗС і каже: «Добре, що телевізор не потребує бензину».

Паливну кризу на собі безпосередньо відчули росіяни практично по всій Росії. Й одночасно із цим відчуттям у еволюції режиму Путіна настав момент кричущого розриву між тим, що каже офіціоз й реальною ситуацією в житті людей.

Й що тоді зробило населення РФ? Яке не може не те що кричати про кризові явища, а й навіть казати про причини цього і відповідальність своєї влади за цю ситуацію. Воно зробило так саме, як населення СРСР під час застою за доби пізнього Брежнєва, яке було також не здатне через політичні інструменти змінити ситуацію. Тобто, почало фіксувати цей кричущий розрив між офіціозом і реальною ситуацію в анекдотах.

На нараді в Кремлі Путіну доповіли, що у Криму майже закінчився бензин.

- А що пишуть у звіті?

- Що ситуація повністю під контролем.

- Тоді бензин теж нехай буде під контролем.

По Росії пішли гуляти анекдоти на загальну тему «Пропаганда продовжує «чьос» про велич Росії, а бензину – немає». У них російський «глибинний народ», якого за чверть століття Путін і його підлеглі успішно переформатували під свої шаблони, фіксує невтішні підсумки цього довгого шляху.

Заходить патріот на заправку:

- По чому бензин?

- По 200 рублів.

- Як 200?! Ще вчора був по 100!

- Все вірно: 100 - за бензин, 100 – за велич Росії.

Патріот важко зітхає, проте витягає 200 рублів і передає заправщику.

Заправщик бере і повертає патріоту 100 рублів здачі:

- Бензина нема.

Ці анекдоти – не просто гумор. Це переконливий індикатор зміни суспільних настроїв. Бо так можна безпечно висловлювати скепсис щодо результатів путінського «підняття Росії з колін». Цей скепсис останніми місяцями переконливо фіксують державні російські соціологічні фірми ФОМ і ВЦИОМ. Він став наслідком закінчення довгого періоду, коли населення РФ офіціальну позицію сприймало як більш менш наближену до реальності.

Росіянин питає дружину:

- Як думаєш, ми живемо у великій державі?

- Так.

- А чому машину штовхаємо?

- Бо велич сама себе не перевезе.

Коли росіяни щоденно бачать і відчувають на себе негативні наслідки дій своєї влади під акомпанемент заспокійливих заяв по ТВ, офіційна пропаганда вже не сприймається ними як безумовно переконлива. В хід йде альтернативне бачення подій – в анекдотах.

Росстат повідомляє, що дефіциту пального немає.

- А черги на заправках?

- Це не черги. Це громадяни демонструють підтримку паливної політики держави.

Відбуваться десакралізація  образу Путіна як лідера-переможця. Більше немає великого царя, який забезпечує своїм підданим захист, стабільність, відчуття величі своєї країни, перемоги. Тому й повага до нього і страх перед ним зменшуються. А іронія щодо Путіна й до влади в цілому виступає способом осмислення реальності.

- Чому питання бензину вирішує президент?

- Бо міністри вже вирішили все інше.

Ця десакралізація «царя Володимира» продовжуватиметься. Бо ситуація в російської економіці дедалі більше погіршується, перемог немає, довіра до курсу влади і державних інституцій продовжує падати. Масове висміювання нездатності влади вирішити надзвичайно важливу для населення проблему з паливом - переконливий індикатор прискорення ерозії не тільки символічного авторитету режиму, а й самого режиму Путіна.

Путін запитує:

-  Які сьогодні головні показники?

- Велич Росії -  максимальна.

- А бензин?

- Мінімальний.

- Значить, баланс збережено.