Латвійський лохотрон ціною 50 млн євро

Або чому у ЄС бачать Україну євросмітником

Латвія урочисто передала Україні обладнання із своєї «Ризької ТЕЦ-1». Все виглядає красиво і зі скупою сльозою на очах. Маленька Латвія допомагає великій Україні долати наслідки ракетних ударів по ТЕС і ТЕЦ.

Але це історія не про допомогу, а про жлобство і жадібність Латвії. Та й, зрештою, це можна сказати про кожну країну ЄС.

Допомога Латвії – це класно. Якби не один нюанс. Латвія використовує Україну для того, щоб не платити приблизно 50 млн. євро за утилізацію старого обладнання, яке Латвія замінила на своїй ТЕЦ. Рига платити не хотіла і відтягувала це питання.

А тут трапилася чудова нагода. Для України – не чудова, бо тут війна. А для Латвії чудова. І старе радянське обладнання поїхало в Україну. Шкода, що у багатьох країнах Україну розглядають як великий євросмітник. Аналогічна історія відбулась із Литвою, яка передавала в минулому році залишки від «Вільнюської ТЕЦ». Литва також не хотіла платити за утилізацію.

І другий нюанс. Із всього обладнання Риги і Вілюнюса можна використати обладнання приблизно на 100 МВт. Зате нам розкажуть, що передали цілу ТЕС чи ТЕЦ.

Я вже навіть промовчу як на передачу старого обладнання СРСР дивляться у провідних демократичних європейських країнах. Це викликає обурення і відчуття пониження гідності. Зрештою, у Міненерго точно є заступник чи навіть цілий орган, який відповідає за європейську інтеграцію, що тотожно декомунізації. Куди вони дивляться?

Потрібно терміново провести круглий стіл або як мінімум брифінг на тему неприпустимості використання старого обладнання СРСР. Якщо є мовний патріотичний обмудсмен, то має бути енергетичний патріотичний омбудсмен. А ще краще покликати туди представників ДТЕК Ахметова, які розкажуть як вони використовують найкраще європейське обладнання старе радянське обладнання із Кураховської ТЕС та інших своїх ТЕС.

Можна іще довго сміятись над хитрістю Латвії чи Литви. Якби ж не те, що українців просто мають за ідіотів та й ще економлять на них по 50 млн. євро.

Якщо хтось скаже, що це ж, навпаки, чудово, що Україні дають стільки обладнання. Із всього переданого ефективно використовують приблизно 30-35%. Все інше або потребує доукомлектування, переробки, модернізації, або взагалі сміття.

Наостанок у мене лише одне питання: хто буде працювати екскурсоводом по складах після війни і показувати непотрібне обладнання, яке тонами завозять в Україну - Свириденко, Шмигаль, Кудрицький і Зайченко із Укренерго, Тимченко із ДТЕК, Герус із енергокомітету?