Де Путін закінчить українську «СВО» - в країнах Балтії або у Молдові?

Коли Путін нещодавно сказав, що у війні проти нашої країни справа наближається до завершення, він визнав: вести ще роками війну на виснаження Кремль у такому же масштабі вже не здатний.

Й не тому, що хоче, а тому що змушений буде найближчими місяцями знайти вихід із повномасштабної війни.

Щоб подати цей вихід як перемогу, а не поразку, московський цар намагатиметься продемонструвати своїм «боярам» та підданим успіх. Бо інакше його політичне (й, скоріш за все, й фізичне) виживання опиниться під величезної загрозою.

Але зрозуміти необхідність демонстрації перемоги  - це одна справа. Набагато складніше довести це усвідомлення до практичної реалізації. Й проблема для російського керманича в тому, що у спробах такої реалізації він не має добрих варіантів. Всі погані, й обирати доведеться між поганими і небезпечними варіантами.

Ситуація на фронті з початку цього року переконливо свідчить, що в Україні він такої перемоги отримати точно не зможе. Й це відправна точка для вибору між цими поганими варіантами з їхніми ризиками чи загрозами.

Один із варіантів  - повністю перевести Росію на життя в умовах війни. З новою мобілізацію, змушеним обміном збережень населення на військові облігації з відкладеним терміном погашення, ліквідацією залишків політичного життя включно із вересневими цього року виборами Держдуми та керівників регіонів РФ, тощо. Негативна реакція росіян на обмеження інтернету та блокування Telegram показує, що в цьому випадку ситуація в країні може вибухнути. Розпочнеться, як казав один із тамошніх класиків, «российский бунт – бессмысленный и беспощадный». Саме тому Путін всіляко намагається й намагатиметься надалі уникнути такого розвитку подій.

Є ще два варіанти нової «спеціальної військової операції», на відміну від української обмежених в часі та масштабах.

Перша – короткотермінова і локально обмежена операція в так званому «гібридному форматі» в одній із країн Балтії. Коли, наприклад, чергові сумно відомі «зелені чєловєчки» можуть раптово з’явиться десь у естонській Нарві. Щоб повісити на мерії російський прапор, продемонструвати, що місто опинилось під їхнім контролем і вся махина НАТО ніяк не змогла захистити частину території свого члена. Після чого через декілька годин спокійно перейти пішохідний міст через невелику ріку і зникнути в російському Івангороді, який розташований навпроти Нарви по іншу сторону цієї ріки. 

Може бути й операція в одній із країн Балтії з не ідентифікованими наземними дронами із «Воєнторга», провокації з використанням Сувальського коридору, тощо. Головне  - щоб була ефектна картинка перемоги для підданих, але при цьому до рівня справжньої війни проти НАТО не дійшло.  Хоча така небезпека в цьому сценарії є.

Тому Кремль може вдатися до операції в країні, яка не прикрита щитом Альянса. Йдеться про Молдову. Те, що в Кремлі розглядають такий сценарій, свідчить практично синхронне прийняття в Москві двох законодавчих актів. Один із них – указ Путіна від 15 травня про спрощений перехід в російське громадянство для мешканців молдовського Придністров’я. Другий  - підписаний Путіним 25 травня закон, який дозволяє йому застосовувати військову силу за кордоном для захисту прав громадян РФ.

Паралельно з підготовкою цієї законодавчої основи для виправдання можливої інтервенції в Молдову, Москва продовжує спроби дестабілізувати ситуацію в країнах Балтії. На цьому тижні російський МЗС заявив, що влада Латвії, Литви та Естонії нібито забороняє використання російської мови, переписує історію та проводить каральну політику репресій і залякувань. «Усі спроби врегулювати розбіжності шляхом переговорів є безрезультатними. У зв'язку з цим нам, очевидно, доведеться перевести наші претензії до судового русла шляхом звернення до головного судового органу ООН – Міжнародного суду», – заявив представник МЗС РФ.

Усе це - свідчення того, що Кремль продовжує готувати різні варіанти ескалації для того, щоб оголосити про переможне закінчення війни. Час для дій у нього обмежений. Глава Служби зовнішньої розвідки Естонії Каупо Росін на днях справедливо зазначив, що за 4–5 місяців Путін може опинитися в ситуації, коли вести переговори з позиції сили вже не вийде – економічний тиск, бойові втрати і внутрішня нестабільність роблять своє.