Спеціальна операція «троянський кінь Шредер»

Давній римський імператор Калігула призначив свого коня сенатором, а цар Путін хоче призначити свого лобіста Шредера представником Євросоюза на перемовинах про закінчення війни в України.

Резони обох самодержців схожі. З одного боку - глибоке презирство до тих інститутів, які улюблений кінь Калигули Інцитат та улюблений ексканцлер Німеччини Путіна мали представляти. А з іншого боку  - кураж від власної не обмеженої влади. Нарешті, жодних очікувань практичної реалізації своїх куражних забаганок.

Адже, пропонуючи члена правління «Газпрому» та колишнього голову ради директорів «Роснєфті» Шредера  на переговірника віє ЄС, Путін не очікує того, що сучасні лідери країн Європи будуть вести себе так, наче на календарі 2013 рік. Й ще живі всі ілюзії щодо «нормального бізнесу» з путінською Росією.

Тому в продовження напівгибридної війни проти Європи переселенець в Кремль із КГБ-ФСБ проводить чергову спецслужбістську операцію. Фінт зі Шредером потрібен для того, щоб показати європейцям, ким їх насправді вважає хазяїн Кремля. Й що він не готовий вести з ними переговори як з рівнозначним партнером від слова «зовсім». А крім того, як інструмент для розколу європейської єдності у спротиві російській агресії.

Й, звичайно, пас своїм «корисним ідіотам» в Європі. Щоб ті могли сказати: «Ось бачите, російський президент справді хоче мирних перемовин і пропонує кандидатуру того, з ким він згоден домовлятися. Й тому потрібно спробувати».

Щоб ви не сумнівалися: відразу після оголошення ідеї зі Шредером-уповноваженим представником ЄС такі розмови негайно почалися. Зокрема, у рідній партії Шредера СДПН, яка зараз, до речі, входить до складу керуючої коаліції в Німеччині.  

На щастя, такі висловлювання залишаються глибоко маргінальними у Німеччині. Де офіційний Берлін відразу чітко заявив про своє неприйняття кандидатури Шредера як переговірника від Євросоюзу. Адже там чудово знають, що ниточки, за допомогою яких керується герр Шредер, тягнуться до Кремля.

Не злетіла ця ідея й у керівництві ЄС. Голова європейської дипломатії Кая Калласс дуже чітко зазначила: «Якщо ми дамо Росії право призначати переговорника від нашого імені, то, оскільки Шредер лобіював інтереси російських держкомпаній, він сидів би по обидва боки столу». 

Отже епізод зі Шредером можна вважати відіграним. Цей персонаж путінського театру великого газу і великої нафти кремлівський ляльковод знову заховає у свою віддалену шухляду. Щоб знов дістати, коли вважатиме за потрібне.

А для європейців цей епізод має стати переконливим підтвердженням того, що їм а) потрібно сформувати свої чіткі умови для перемовин з Москвою і б) не чекати того, що Москва в один чудовий день просто погодиться на обговорення цих умов у рівноправному діалозі, а нав’язати ці умови Путіну. З використанням всього наявного інструментарію.

Щодо першого пункту є прогрес. Очікується, що такі умови чиновники ЄС спробують сформувати на саміті вже у кінці цього місяця. З другим пунктом щодо нав’язування Москві своїх умов поки що існують серйозні складності. Самий короткий шлях – європейська військова присутність в Україні, нехай обмежена (інструктори, технічні співробітники, охорона окремих об’єктів, тощо) наразі для європейців залишається нездійсненою опцією. Залишився більш довгий шлях. Це повне перебирання Європою на себе й військових гарантій підтримки України – через механізм PURL, й фінансових – через кредит в 90 мільярдів та інші інструменти.

Тобто де-факто, саме Європа, а не формальний посередник США зараз вже є гарантом того, що фінансово наша країна залишається на плаву й здатна продовжувати опір російській агресії. Але як від цього факту перекинути місток до нового формату перемовин про завершення війни й встановленні миру і нашій країні з повноправною участю європейців  - поки що до кінця не зрозуміло.

Й Росія, як черговий раз продемонструвала афера з «троянським конем Шредером» по своїй волі без жорсткого примусу на це залучення європейців до повноцінних перемовин точно не погодиться.