Проксі-олігарх

А чи існує взагалі такий олігарх як Ахметов чи це вже просто офіційне обличчя СКМ і Шахтаря?

Історія про зникнення власника СКМ та олігарха Ахметова, таємничих чуток про стан здоров’я, поганенький економічний стан підприємств СКМ завершилася його чудесною появою на прохідному, рутинному, нецікавому і не дуже важливому футбольному матчі проти голландців десь посеред Польщі. 

Насправді прохідна подія. Ну є Ахметов чи немає Ахметова в інформаційному просторі, ну прийшов на футбол чи не ходив 12 років – це не хвилює звичайних українців, які його просто не люблять. Не люблять як всіх олігархів (і просто багатих чи заможних людей), вбачаючи у ньому причину розграбування України, корупції і на додачу навіть винуватця воєнних дій в Україні, війни із Росією. Ну от так є. Можливо Ахметова картають докори сумління і важко із цим жити, а можливо він про це не думає.

І таке ставлення не зміниш. Ахметов, думаю, із своїм потужним минулим дуже добре розуміє, що змінити нічого не вийде. Тому усі «кульбіти» його представників – від впадання у крайності квазі-українськості («каргокульт» вишиванок, показові переходи на українську мову, імітація любові до української культури і т.д.) і намагання усім довести щедрість і благодійність олігарха (показове донорство і «меценатство» ) – це вже зовсім не історія Ахметова. І це все також стосується культури, віри, церкви, освіти, побутового життя. Таким Ахметова хочуть бачити не тут в Україні. Таким йому та його середовищу пропонують «здаватися», а не «бути».

Ну хіба може полюбити вишиванку чи українську мову людина, яка її вчора ненавиділа і зневажала? Ні, звичайно. З-під палки не вийде. Донбас Ахметова міг пройти цей період «українізації», але цей момент уже в минулому. Так повернулася історія. І Ахметов за свою активну фазу розвитку Донбасу нічого для цього не зробив. Ну, «не понимал он зачем всё это». Тому тепер там вже інша історія.

Відповідно, тепер Ахметову залишається загравати із військовим крилом. Роздаючи житло або допомагаючи лікуванням, протезуванням. Правда, це стосується лише цікавих Ахметову військових, що відповідно обнуляє цю благодійність. Адже маса військових, не цікавих Ахметову, залишається без протезів і лікування.

І тут постає питання чи існує такий олігарх як Ахметов чи це вже проксі-олігарх «кредиторів» СКМ? Можна впевнено сказати, що друге.

Ні, звичайно, життя Ахметова продовжується – Шахтар грає, ДТЕК виробляє електроенергію і копає вугілля, Метінвест плавить сталь. Але чи це все суб’єктність олігарха чи його кредиторів? Знову ж таки, більшість виробничих процесів давно під контролем «зовнішніх партнерів».

Та й зрештою чого далеко ходити. Відомий «спіч» Ахметова у перші роки керівництва Зеленського, де олігарх сто разів повторив, що його цікавить лише футбол, футбол і футбол. Такий собі футбольний олігарх або проксі-олігарх.

Кредитори СКМ зараз в патовій ситуації. Формально у них є футбольне обличчя для ДТЕК, Метінвесту. Але чи це вихід із ситуації деградації бізнесу Ахметова? Це стосується і ТЕС, і шахт, і металургії. Ні, не вихід.

А якщо не вихід, то взагалі для чого бізнес СКМ і надалі асоціювати із Ахметовим? Такими темпами наступний спіч Ахметова вже буде у стилі першого президента Росії Єльцина «Я устал. Я сделал всё, что мог».

Звичайно, для всіх винним буде Ахметов. Тому моральне риторичне питання бізнесу СКМ радше у тому куди Ахметов завів себе, свій бізнес та Україну із такими життєвими та футбольними позиціями.