Психо Ахметова

Або «Знову лине пісня солов’їна»

Народ знову винен, що енергосистема ослабла. Тому «Укренерго» і ДТЕК Ахметова переконує суспільство, що це саме народ має затягнути енергетичні паски сильніше та економити «бойлери, праски, чайники».

У сезоні 2023-2024 рр. дефіцит в енергосистемі складав 2000 МВт. Зимою 2024-2025 рр. дефіцит буде складати 4000 МВт. При загальній необхідності 15000 МВт, то можна лише уявити масштаб відключень та обмежень.

Від 2022 року не з’явилось чудо-таблетки від дефіциту електроенергії. Єдиний вихід – примусово обмежити постачання електроенергії. І ніяка економія не допоможе стабілізувати енергосистему. Але знову «лине пісня солов’їна». Народу і далі впарюють та згодовують цю «чушь» (нісенітницю) про економію «бойлерами і чайниками» як порятунок енергосистеми.

Заперечувати необхідність ощадливого використання електроенергії – це ідіотизм. Іще більший ідіотизм – імітувати вироблення культури економії електроенергії, яка досягається або високою ціню на електроенергією або десятиріччями пропаганди. Тому саме імітацією зараз і займаються «Укренерго» і ДТЕК Ахметова.

Нинішня «кампанія» впливу на населення особлива тим, що в «Укренерго» і ДТЕК розуміють, що всі потужності відновити до зими нереально, а тому навіть тепла зима (нехай третя поспіль тепла зима) не врятує від відключень. І – тепер найголовніше – народ має весну-літо-осінь 2024 року щодня прокидатись із думкою: «Це я винен, що енергосистема розвалюється! Я не виключив чайник! Горе мені!» В українців виховують почуття вини і формують комплекс вини.

Окрім «Укренерго» у цій справі найбільше старається ДТЕК. Навіть своїх менеджерів змушують по три рази на день розповідати про погані чайники. І сміх, і гріх.

Така жорстка пропаганда від Ахметова. Перерости рівень «рєшал» вихідці із славного донецького краю не змогли. І питання не в Донецьку. У Львові, Одесі, Чернігові, Дніпрі також були і є свої «рєшали». Але це ж ніби ДТЕК. Єврооблігації, кредитори, прозорий бізнес і все таке.

«Рєшалово» вилазить навіть у нібито соціальних проектах Ахметова. Все, що залишається тепер робити його компаніям – усі ці маріуполь реборн, сталевий фронт, серце азовсталі – це фантомні проекти. Якщо імітація в енергетиці – це аверс, то імітація у другій важливій для себе сфері металургії – це реверс.

Якщо Ахметов боїться, щоб його не асоціювали із відключеннями світла, проблемами в енергетиці, нездатності вирішити питання відбудови зруйнованих об’єктів (це беззаперечно дуже важко), то є завжди вихід із ситуації. В період війни як ми бачимо держава активно використовує інструмент «націоналізації».

Я розумію чому Ахметов не хоче віддавати державі майно. Інакше Ахметову доведеться повторити фразу екс-президента своїх любих друзів росіян, які пачками працювали і працюють у Ахметова. І фраза ця «я устал, я ухожу» Бориса Єльцина. Іншими словами Ахметов складе із себе повноваження олігарха. Із своїм же «телевізором» у Ахметова трошки вийшло зімітувати складання повноважень телевізійного олігарха? То чому не можна взагалі відмовитись від звання олігарха?

Моральна пастка Ахметова у тому, що це саме компанія ДТЕК скуповувала вугільні шахти, ТЕС, а далі і обленерго у розрахунку вдалого продажу усього цього бізнесу російському бізнесу. Така була думка до 2014 року. І такою вона залишалась, як це не парадоксально, впритул до 2022 року. Але 2022 рік, звичайно, все це обламав. Тому і пішли більше активніше в хід вишиванки, гімни, тризуби. Сльозоточиві розкаяння ДТЕК, що «та ми навіть не російськомовні українці» і «бес попутал».

Є чудовий класичний фільм «Психо» із серії «хорору». Визнаного майстра цього жанру Хічкока. Якщо хтось не бачив, то суть фільму – про роздвоєння особистості. Здається, що нинішня поведінка Ахметова як власника ДТЕК – це своєрідне енергетичне «психо», роздоєння особистості. Або впрягатись і нести відповідальність самому без перекладення вини на українців. Або писати заяву на звільнення з посади «олігарх».