Все частіше звʼязку країн росія-КНДР-Іран називають “вісь зла”. Сама назва терміну “вісь” для антидемократичних країн далеко не нова. Вперше так назвали союз країн гітлерівської коаліції “Берлін-Рим-Токіо”, що склався напередодні Другої світової війни. Він об'єднував нацистську Німеччину, фашистську Італію та мілітариську імперську Японію відповідно.
Вперше ж про новітню “вісь зла” заговорив ще президент США Джордж Буш у 2002 році. Тоді він відніс до неї Ірак, Іран та КНДР. Тобто дві країни й досі залишаються частинами нової “осі”. Таким чином казати, що її вибудовує саме росія – це робити їй забагато честі. В нинішньому світі вона не є ані полюсом сили, ані центром тяжіння для інших країн. Навіть її власний оборонний альянс – ОДКБ – фактично не функціонує. Всі намагання росії провадити як мʼяку, так і жорстку силу, закінчились фіаско – від неї відвертаються навіть її давні й стабільні союзники, як то Арменія.
“Вісь зла” є скоріше умовною назвою для антидемократичного, реваншистського полюса світу, ніж реальним союзом. Природним місцем для всіх країн, що відкидають демократичні засади й прагнуть перебудови нинішнього світопорядку, будують свою політику на конфронтації з так званими “країнами першого світу”. У них немає єдиної ідеології, єдиних цінностей чи єдиних збройних сил. Вони не займаються спільним стратегічним плануванням. Ба більше – у них можуть бути суттєві розбіжності по багатьох питанням.
Кожна з таких країн грає свою партію, і якщо іноді вони добре звучать разом, це ще не значить, що в них вийшов оркестр. Вся їх єдність – це антидемократичні засади. А вся їх допомога одне одному – це бажання підзаробити або протестувати свої певні військові розробки. Якщо західний світ поставив Україні військової допомоги на мільярди доларів безоплатно, то вся допомога для рф від її партнерів – це або про гроші, і великі, або про технологічний бартер.
Партнерство антидемократичних країн, безумовно, існує. Але говорити про формування саме військово-політичного блоку, на мою думку, ще зарано. Як і про те, що вони можуть розвʼязати Третю світову війну, або навіть просто виступити на одному боці. Сукупні військові бюджети всіх країн “осі зла” все ще не дотягують навіть до одного лише військового бюджету США, не кажучи вже про сукупні сили країн Заходу. Російсько-українська війна продемонструвала й велику технологічну відсталість країн новітньої “осі” у багатьох видах озброєння – західні зразки виявилися на декілька порядків ефективнішими. У іранських дронів й корейських ракет поки що добре виходить тероризувати цивільне населення, не більше. Та для перемоги у великій війні цього недостатньо.
Неспівставність сил – один із вагомих запобіжників для того, щоб світ не скотився у нову велику війну. Сила розуміє тільки більшу силу. Переконаний: якщо західні країни демонструватимуть політичну волю давати відсіч ворогу – це змусить країни “осі зла” ще дуже міцно подумати, а чи потрібно їм це. Адже переможців у Третій світовій не буде. В ній програють всі, все людство.