На другий рік нової світової війни деякі країни, які досі займали умовно нейтральну позицію, почали більш активно допомагати одній із двох воюючих глобальних коаліцій.
Декілька слів про
дефініції
Війну, яку рік тому розв’язала Росія і яка де-факто стала
світовою з початку, досі мало хто називає Третьої світовою. Зокрема
тому, що спрацьовує десятиліттями після 1945 року повторюване твердження, яке
встигло стати догмою: якщо Третя світова і буде колись, то вона буде ядерною. На
щастя, це виявилось не правдою – хоча Москва регулярно майже рік то лякала
можливістю ядерного удару Захід, то грозила застосувати тактичну ядерну зброю в
Україні. Тепер ці погрози, нарешті, замовкли.
Про Третю світову коректно говорити тому, що
- почавши цю війну,
Путін підірвав глобальний світовий порядок, який затвердився у світі після
Другої світової – наслідки його дій в тій чи іншій мірі вплинули на кожну
країну світу;
- з самого початку ця
війна не стала війною Росії та України – з кожної сторони сформувались і
беруть участь у війні глобальні коаліції (у випадку України від Канади до
Австралії і від Японії до Португалії, у випадку РФ – від Білорусі до
Північної Кореї);
- глобальні наслідки
цієї війни у військовій сфері, в енергетиці, забезпеченні продовольчої
безпеки, тощо – торкаються всього світу, кожної країни без виключення;
- колективний Захід і
Україна вирішують завдання порятунку всього світу від деструктивних
держав-агресорів – Росії та Ірану;
- обмеження військових дій територією тільки
України було питанням тимчасовим: до кінця року війни військові дії почали
вестися й на територіях країн-агресорів – Росії та Ірану, а нещодавно до них додався найближчий союзник РФ Білорусь.
В наших рядах прибуло
Через рік після
початку війни країни Південної Америки та Африки продовжують займати умовно
нейтральну позицію, проте деякі країни на Близькому Сході зайняли більш чіткі
позиції.
По-перше, йдеться про таку важливу країну як Ізраїль. Її
ставлення до підтримки України змінилось в основному внаслідок зростання загроз
з боку ворогу Ізраїлю і надійного союзника РФ Ірану.
«Ізраїль перебуває в стані майже прямого конфлікту з
Іраном. Останнім часом ці країни обмінялися серією ударів. Це свідчить про поки
що контрольовану, але ескалацію конфлікту між цими країнами. У цьому конфлікті,
без сумніву, ізраїльтянам потрібна допомога США. Однією з умов такої допомоги є
ізраїльська позиція щодо України. Американці чітко заявляють, що Ізраїль не
може більше «сидіти на паркані» і має визнати це», - пояснює директор Центру близькосхідних досліджень
Ігор Семиволос.
Саме тому прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху
місяць назад повідомив, що його країна розглядає можливість надання військової
допомоги Україні. Цього вже давно домагався офіційний Київ, проте досі
надходила лише гуманітарна допомога, а військову продукцію з Ізраїлю, якщо й
здійснювали, то потай і через треті країни.
І невдовзі після заяви ізраїльського прем’єра голова МЗС
країни Елі Коен повідомив про перші важливі кроки: «Ми допоможемо у розробці розумної системи
раннього попередження для України». В Ізраїлі система попередження поєднує радари та оптичних
пристроїв для виявлення запусків ракет й БПЛА.
Інша близькосхідна країна, яка на початку другого року
війни змінила ставлення до підтримки України – Саудівська Аравія. Ця зміна теж
відбулась із-за військового зближення Ірану з Росією.
Посилення військової потуги Ірану за рахунок російського
потенціалу, яке порушує баланс у регіоні, непокоїть Ер-Ріяд. Адже
Ісламська республіка в обмін на поставки озброєння Російській Федерації отримує
літаки та допомогу в розвитку своєї ядерної програми. Тому одна із
зовнішньополітичних цілей Саудівської Аравії — скорочення військово-технічного
співробітництва Ірану з Росією. Ось тут і збігаються інтереси Києва та Ер-Ріяда.
Тому на початку місяця саудити надіслали сигнал Москві
візитом до Києва голови зовнішньополітичного відомства Фейсала бін
Фархана Аль Сауда. Візит демонструє серйозний зсув у політиці Ер-Ріяда стосовно
Києва.
Цей сигнал був посилений наданням Україні допомоги на 400 млн дол.: гуманітарної — на
100 млн та нафтопродуктів — на 300 млн. Як і підтримкою Саудівською Аравією на
Генасамблеї ООН резолюції, в якій йшлося про територіальну цілісність нашої країни
та містився заклик до Росії вивести свої війська.
Китай допоможе Росії через Білорусь
З протилежної сторони активізувся Китай. Який сам у
серпні минулого року почув біля себе гаряче
дихання Третьої
світової.
Його мета – не допустити разгромної поразки Росії. Яка
потрібна Китаєві для спільного стримування США. Тому після суттєвого погіршення
становища РФ на війні Пекін перейшов до більш відкритої підтримки Росії. Оскільки
напряму надати летальну підтримку Росії Пекін не наважується, то він активізує
співробітництво з найближчим союзником Москви Білорусю. Із цією метою днями у
Пекіні побував білоруський президент Лукашенко.
Лукашенко і президент Китаю Сі Цзіньпін 1 березня
підписали пакет із 16 документів, які можуть сприяти ухиленню Росії від санкцій
шляхом спрямування китайської допомоги Росії через
Білорусь.
Також відомо, що Китай серйозно розглядає можливість
продажу Росії бойових дронів, особистої зброї, а також артилерійських снарядів
калібру 122 та 152
міліметри.
Як це може працювати: напередодні візиту Лукашенко
озвучив низку заходів, спрямованих на зростання виробництва військової
продукції. Зокрема, дронів-камікадзе та розвідувальних безпілотників. Комплектуючі для
них до Білорусі поставлятиме Китай. Крім постачання готових дронів з
китайськими комплектуючими із Білорусі до Росії також можливо, що із Білорусі
до Росії надійде частина китайських комплектуючих.
Таким чином по мірі того, як ситуація у війні змінюється,
змінюються і позиції деяких країн. Які, виходячи із своїх національних
інтересів, займають більш активну позицію у підтримку нашої чи ворожої
коаліції. Хоча учасниками цих коаліцій відкрито не стають. Принаймні, поки що.
#хроніки
Третьої світової
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.