Вашингтон починає наводити порядок в «51 штаті» - Україні

Час очікування в США - країні-головному донорі та рятівнику України разом зі всією її елітою-такою-якою-вона-є виконання обіцянок від українських реформаторів сплив.

Ви можете уявити собі ситуацію, щоб один із штатів США акуратно отримував з федерального бюджету дотації, заробітну платню на своїх чиновників, гроші на покриття свого дефіцитного бюджету, тощо - і при цьому ці гроші і цю допомогу витрачав по повній програмі «наліво», не за призначенням?

Думаю, уявити таке не вийде. Бо всі ми знаємо, що американці рахують кожний долар своїх платників податків і з чиновників такого девіантного штату вмить спустили би не три, а сто три шкури.

Так само вони рахують свої гроші, які відправляють до України. Бо ніде правди діти: Україна не де-юре, звичайно, а де-факто перетворилась на такий собі 51-ий, заокеансько-європейський, штат США. І Америка місяць за місяцем, регулярно і акуратно направляє мільярди доларів на забезпечення наших першочергових військових, економічних та інших потреб. Без цієї підтримки чинити спротив Росії всі ці 11 місяців було б просто неможливо.

А тепер питання на засипку: чому при керуванні цим «штатом» наші чиновники продовжують поводити себе так, наче вони можуть дозволити собі «жити по-старому»? Тобто продовжувати «освоювати» західні гроші без зайвих сентиментів як їм заманеться, та й ще з таким розмахом, що аж дим стоїть?

Західні політики – вони прагматики. Вони знають, що корупційні правила життя в Україні не зникли і не могли зникнути внаслідок серії постановок-обіцянок для українського піпла у стилі «полум’яно-реформано». Які тільки за останнє десятиліття лунали купу разів – спочатку їх озвучили вожді та трибуни Євромайдану, потім Порошенко, потім Зеленський.

Можна було б сказати: «Далі буде». Але ні – далі НЕ буде. Приїхали, кінцева зупинка. Бо час очікування на Заході (в першу чергу в США - країні-головному донорі та рятівнику України разом зі всією її елітою-такою-якою-вона-є) виконання обіцянок від українських реформаторів сплив. В нинішньому моменті Української кризи зійшлися в одній точці декілька надзвичайно сильно заряджених траєкторій:

• Боротьба всього українського народу за збереження своєї країни;
• Безпрецедентна допомога США нашому народу у цій боротьбі;
• Гіпер-апетити українських чиновників, яки продовжують вважати, що цією допомогою США нашому народу вони, чиновники, можуть розпоряджатися на свій розсуд і витрачати її так, як хочуть вони, а не ті, хто цю допомогу передав;
• Міцний тиск на адміністрацію Байдена з боку його політичних опонентів, в пергу чергу із агресивної групи прихильників Трампа MAGA з вимогою провести тотальний аудит (який фактично означає скорочення) допомоги для України.

Перша хвиля на цьому тижні масштабних корупційних скандалів й звільнення чиновників, які займали достатньо високі посади у своїх відомствах – це наслідок того енергетичного вибуху. І це лише початок.

США майже рік терпіли давно знайомі їм три десятка років витівки українських держчиновників. Бо контекст був кризовий – оголошена Росією війна на знищення України. А у цьому місяці терпіти перестали. Оскільки чотири вище зазначених траєкторії зійшлися в одній точці. Й США взялися самі за лікування стійкої клептократичної залежності вищого прошарку українських державних чиновників.

В умовах категоричної вимоги США як основного донора України до офіційного Києва припинити, нарешті, нецільове використання грошей американських платників податків українська влада була змушена а) вибірково та б) показово покарати чиновників. Причому, і це головне: покарати не останніх, але ні в якому разі (! ) не перших.

Зараз керівництво офісу президента оцінує всі плюси та мінуси від збереження того чи іншого фігуранта процесів із цим (можливим - так буде коректно казати до вироку суду) нецільовим використанням американських грошей. Нелегка це робота – рятувати бегемота із корупційного болота...

Бо керівництво офісу президента України відчайдушно намагається пройти між Сциллою та Харибдою. Сциллою категоричних вимог Вашингтону розібратися із тими, хто пускає американські гроші «наліво». Та Харибдою утримання на плаву величезної матриці неформальних домовленостей у всій державній вертикали між верхами та низами, на якій власне, й тримається вся система нинішньої української влади.

Все це відбувається в умовах розпочатої американцями підготовки дієвої системи контролю і аудиту допомоги України.

Тому не тільки не полях боїв з анонсованими поставками основних бойових західних танків почався якісно новий етап. В сфері надання, контролю і ефективному=цільовому використанні американської допомоги теж почався новий етап.

Звичайно, те, що останнє відбувається в умовах повномасштабної війни з РФ – привід для деякої тривоги. Але маємо те, що маємо – по-іншому, добровільно і у мирний час наші чиновники від своїх хижацьких принципів відійти не змогли. Тепер їм доведеться зробити це під жорстким примусом і пильним зовнішнім наглядом.

Але для країни в цілому такий розвиток подій – це однозначно благо і виграш. Бо з такими «хижаками» довелося би надзвичайно довго і складно йти до неминучої Перемоги у війні, а в досяжній перспективі у країни не вийшло би війти ані в НАТО, ані в ЄС.

# побудова Нової України