Після чергового провалу політики Білого дому в Афганістані США знову продемонстрували свою неспроможність як союзника та стратегічного партнера.
Останні події в захопленій Талібаном країні сильно підірвали авторитет Сполучений Штатів, що, безумовно, відобразилося на послабленні позицій Вашингтону на Близькому Сході. Більше того, багато хто з партнерів США почав переоцінку перспективи стосунків з американцями.
Близькосхідне фіаско США повинно викликати стурбованість і української влади, для якої США також є основним союзником і орієнтиром. Києву слід вже зараз замислитися над альтернативним напрямком розвитку зовнішньої політики, щоб не опинитися віч-на-віч з російською загрозою і накопиченими внутрішніми проблемами. Як показує досвід Близького Сходу, це може статися в найнесподіваніший і найнеприємний момент.
Дійсно, навіть головний союзник США по НАТО в регіоні - Туреччина, регулярно піддається політичному тиску з боку адміністрації Джо Байдена. Це пов'язано не лише із закупівлею турецькою стороною російського зенітно-ракетного комплексу С-400, але і з наявною розбіжністю з курдського питання в Сирії. Останнім часом президент Туреччини Эрдоган все частіше скаржиться на "низький рівень взаємовідносин" з головою Білого Дому.
Фігура Джо Байдена і його особиста симпатія можуть спровокувати вирішальний вплив і на стосунки з Україною. Передумови для нестабільності у позиції Байдена по співпраці з Києвом існують, і ними вже намагаються скористався прибічники Трампа, який звинуватив сина нинішнього президента США у фінансовій махінації з використанням підставних українських фірм, у тому числі холдингу "Бурисма".
Якщо Анкара є самостійною державою, що проводить свою політику, то інший союзник США - курди, безпосередньо залежать від дій американської адміністрації. Багато міжнародних експертів вже висловлювали думки, що незабаром Вашингтон на догоду своїм політичним і економічним амбіціям визнає своїх курдських партнерів безперспективним проектом і залишить їх напризволяще. За словами аналітиків, такий сценарій розвитку подій - справа часу. Але на сьогодні американське керівництво зберігає ставку на курдські озброєні загони. Отримуючи значний відсоток від контрабанди сирійської нафти, курди вважають, що США дійсно зацікавлені в наданні їм допомоги.
Не лише близькосхідні країни входять до числа тих держав, якими США час від часу користується і потім кидає, отримавши необхідне. Недавній інцидент з розривом контракту на придбання атомних підводних човнів між Францією і Австралією стався не без участі сполучених штатів. У своїй кращій традиції Вашингтон переконав Канберру відмовитися від здійснення закупівлі французького озброєння на користь американського. Цей випадок виразно продемонстрував, що навіть Франція, що є традиційним і, що важливо, надійним партнером США, не застрахована від подібного удару.
Все більше близькосхідних і європейських країн починають витягувати урок з цієї історії і з настороженістю ведуть справи з американцями. Насправді Вашингтон завжди йде на активну співпрацю і надає всіляку підтримку тій або іншій стороні тільки до того моменту, поки їх так званий партнер не вичерпав себе як прибутковий проект, після чого уся потужність і надійність США випаровується разом з їх обіцянками. У важкий ситуації Білий Дім не соромиться радикально міняти свою позиції, відмовляючись від колишніх зобов'язань, або повністю покидаючи проблемний регіон.
Природно, що Україна, що вже знаходиться в "зоні ризику" і не застрахована від аналогічного підходу з боку американців. Риторика про протистояння "російській агресії" може змінився на повну байдужість в першу секунду після приходу до влади нової людини. Це неминуче приведе до якнайглибшого розколу в українській політичній еліті, яка і без того знаходиться в стані постійного внутрішнього конфлікту, і все більше нагадує нескінченну і таку ж безглузду зміну дійових осіб на тлі догораючих декорацій.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.