Власник сторінки
Народный депутат Украины, глава профильного Комитета ВРУ
⠀
Від Мінських угод як від процесу відмовлятися не потрібно, адже вони неодноразово згадуються в резолюціях ПАРЄ, Ради безпеки ООН та в інших міжнародних документах. Саме до Мінських угод прив’язані санкції проти Російської Федерації.
Утім, усі розуміють, що Мінський формат не завершиться поверненням тимчасово окупованих територій України. Наразі це виключно процес заради процесу. І Росія де-факто вже з нього вийшла. Адже яким чином проходять засідання Мінського формату: учасники прийшли, сіли і Росія говорить: “Ви тут між собою спілкуйтеся, а ми пішли”. Російська Федерація позиціонує себе так, ніби вона допомагає домовлятися між собою частинам України - основній частині з частинами, які “від’єдналися”. Через таку позицію Росії де-факто Мінський формат заблокований.
Якщо ми шукаємо формат, щоб повернути ОРДЛО, то це точно не Мінський. Насамперед Президент України має публічно визнати, що Мінські домовленості не діють і потрібно шукати нові формати впливу на Російську Федерацію. Один з таких форматів - Кримська платформа, в межах якої варто зазначати, що не лише Крим захоплений, а й нагадувати про проблему тимчасової окупації Донецької та Луганської областей. Проблема української влади в очікуванні, що це питання повинні вирішувати наші партнери. Маємо чітко розуміти, що будь-які партнери допомагатимуть Україні виключно в межах своїх національних інтересів. І ми не повинні казати, що це погано, тому що це факт, так працює міжнародна дипломатія.
Підтвердженням слугують дії Франції та Німеччини, які є членами Нормандського формату. Так, Німеччина дає дозвіл на будівництво російського газопроводу «Північний потік-2», а Франція голосує за повернення повноважень Російської Федерації і навіть підтримує питання зняття санкцій з Російської Федерації як таких, що не є ефективними. Вони використовують цей майданчик задля своїх інтересів.
Україна має насамперед сама робити чіткі кроки і тоді очікувати аналогічних кроків від партнерів. Мають бути не лише санкції РНБО, а голосування у Верховній Раді з приводу зміни дефініцій, на кшталт, не просто "військова агресія з боку Російської Федерації", а "відкриті військові дії з боку Російської Федерації із окупацією територій Донецької та Луганської областей". Також ухвалена Постанова ВРУ “Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором” від 27.01.2015, у якій Україна закликає міжнародних партнерів визнати так звані "ДНР" і "ЛНР" терористичними організаціями. Однак у документі не вказано, що сама Україна визнає так звані "ДНР" і "ЛНР" терористичними організаціями. Тому необхідно прийняти нову Постанову або в інших законодавчих актах визнати так звані "ДНР" і "ЛНР" терористичними організаціями.
Маємо відійти від нашої нової української традиції, що новий президент США - рятівник для України. Чи стоїть питання України принаймні в ТОП-10 питань для адміністрації Байдена? Ні, не стоїть і не буде стояти. І ми повинні це розуміти перед тим, як сподіватися на адміністрацію Байдена. Звертатися до США та інших країн варто через призму їх національних інтересів. Це розуміють усі дипломати, спеціалісти з геополітики. З такою дипломатичною політикою ми маємо рухатися далі, щоб повернути тимчасово окуповані території України.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.