Нові історії з «Велюру»:олігархи просувають Дмитра Мормуля на голову Держгеонадр

14 мая 2020, 17:21
Владелец страницы
Журналіс
0
100

Структура, яка видає ліцензії на видобуток корисних копалин, є ласим шматком для олігархів. Чого лише вартує доступ до нафтових та газових ділянок. Саме це вони намагаються повернути під контроль

Сам Зеленський зазначав, що Держслужба геології та надр – одна із найкорумпованіших структур в Україні. Власне тому наприкінці минулого року там перезавантажили кадри та пробують реформувати. Зокрема в лютому виключили положення по найбільш корупційній складовій “отримання спеціальних дозволів на користування надрами за рахунок проведення апробації запасів корисних копалин”. Однак всі ці зміни намагаються дискредитувати, щоб повернути владу над структурою, яка видає ліцензії на видобуток корисних копалин.

Боротьба за керівництво Держгеонадрами триває. Гучне розслідування програми «Наші гроші з Денисом Бігусом» нову схему. За даними журналістів-розслідувачів, в ресторані “Велюр” нещодавно обговорювався план зміни керівництва Держгеонадра. Серед відвідувачів ресторану журналісти впізнали групу з радника голови СБУ Павла Куфтирева і співробітника СБУ Євгена Ситника, які супроводжували відомого гравця часів Януковича в енергетичних колах– Дмитра Мормуля. Всіх їх пов’язують з екс-міністрами енергетики часів Януковича – Миколою Злочевським та Едуардом Ставицьким. також у фракції «Слуга народу».

Дмитро Мормуль свого часу контролював розподілення нафтогазових ділянок. Він є у близьких стосунках зі Злочевським та Ставицьким, які мають колосальний вплив та інтерес у геологічній галузі. Мормуль давно має справу з видачею ліцензій на видобуток корисних копалин, власне Мормуль за Януковича розробив порядок видачі таких документів і тоді надра роздали виключно в руки олігархів та наближеним фірмам до Ставицького. Сьогодні Дмитро Мормуль шукає політичну підтримку і протекцію, щоб отримати пост голови Державної служби геології і надр.

Хто такий Дмитро Мормуль та в чому небезпека призначення його на посаду голови Держгеонадр?

Дмитро Мормуль – близький соратник Едуарда Ставицького та родини президента-втікача Януковича. Саме з Олександром Януковичем Ставицький мав спільний бізнес – скандально відому компанію «Голден Деррік» (перейменована на “Іст Юероп Петролеум”).

Завдяки відданості Януковичу Едуард Ставицький з голови Держслужби геології і надр швидко став главою Міністерства екології та природних ресурсів. Так само швидко по кар'єрних сходах рухався і Мормуль.

Дмитро Мормуль був довіреною особою Ставицького в Мінекології, займав посаду заступника міністра і був главою апарату Ставицького в Мінекології. А коли Едуард Ставицький став міністром енергетики в 2012 році, він прилаштував Дмитра Мормуля заступником голови правління НАК «Нафтогаз України».

Дмитро Мормуль, за покровительства одіозного Злочевського та скандального Ставицького, у 2008-2014 роках був задіяний у найбільших скандальних схемах по надрокористуванню, що не може не насторожувати.

Незважаючи на те, що найбільш активною діяльність Мормуля була за часів Януковича, після Майдану він став помічником народного депутата Віталія Чепиноги, який поміняв не одну політичну партію (БЮТ, УДАР, БПП), а також був радником та прес-секретарем Юлії Тимошенко у період її прем’єрства. Чепинога, між іншим, є близьким до БЮТ та його очільниці Юлії Тимошенко, і за такого сприяння має намір просунути свого кандидата Дмитра Мормуля до Держгеонадр.

То чим же займався Мормуль раніше та чому сьогодні так рветься очолити Держгеонадра за такої потужної протекції?

Схема Мормуля по розкраданню українських надр

В часи, коли Дмитро Мормуль був заступником міністра екології, саме він був автором двох профільних урядових постанов, за якими видають ліцензії на видобуток корисних копалин (постанови КМУ № 594 та № 615 про надрокористування). Першою затверджені правила проведення аукціонів, на яких продаються спецдозволи. Другою - правила поза аукціонної видачі спецдозволів. 

Порядок видачі спецдозволів вийшов дійсно «якісним» і створеним виключно для лобіювання інтересів обмеженого кола осіб – а саме бізнесів Ставицького та його партнерів. Це стало зрозуміло в перші ж місяці роботи нових правил, коли з'ясувалося, що до аукціонних торгів спецдозволу просто не доходили, бо всі вони видавались поза аукціоном. 

Про те, як Мормуль взяв під контроль розподілення нафтогазових ділянок неодноразово робили розслідування журналісти. Найпоширеніша схема роздачі ділянок представляла собою модель так званого державно-приватного партнерства. Йшлося про те, що компанія могла отримати будь-яке родовище без зайвих конкурентів в разі, якщо її статутний фонд на 25% і більше належить державі. Краще за інших користуватися цим правилом вміла компанія «Голден Деррік», яка на той момент була близька Едуарду Ставицькому: третину її статуту купила державна НАК «Надра України», після чого протягом кількох місяців “Голден Деррік” отримала три десятка спеціальних дозволів на нафтогазові площі у Полтавській області. 

Схематози Мормуля щодо тендерів

Окрім того, Мормуль відзначився як “корупційний схематозник” очолюючи тендерний комітет Мінекології. Найбільш відомі тендери Мормуля, які отримали значний розголос в ЗМІ: це розробка програмного забезпечення для дистанційного зондування землі (вартість тендеру перебільшили у 200 разів!) та тендер щодо вивезення гексахлорбензолу з міста Калуш, що на Прикарпатті.  

Мінекології Злочевського-Ставицького через тендер Мормуля фактично злило 51 мільйон на фейкову космічну зйомку. У 2011 році Мінекології під керівництвом одіозного Миколи Злочевського провело тендер на впровадження технологій дистанційного зондування землі – консультаційні послуги і розробку програмного забезпечення. Переможцем стала австрійська компанія Austroplan Austrian Engineering GMBH, з якою підписали договір на майже 50 мільйонів гривень!!! При цьому міністерство тоді відхилило тендерну пропозицію українських державних науковців вартістю 250 тисяч грн. Що цікаво, наприкінці 2012 року Держпідприємство «Центр еколого-експертної аналітики» та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Спектр ВДМ» уклали договір про закупівлю цих же послуг з програмного забезпечення вартістю 1 570 000 грн. І робили це, знаючи, що компанія Austroplan Austrian Engineering GMBH повинна здійснювати безкоштовний авторський супровід продукту впродовж 2012-2013 років. 

Через розтрату державних коштів та зловживання владою НАБУ здійснювало розслідування  (КП № 42014000000000181), однак справа так і не доведена до завершення. Не зважаючи на всі факти, які підтверджували службові зловживання, судова справа 760/1633/16-к в єдиному державному реєстрі судових рішень не оприлюднюється. 

Наступна скандальна схема тендерного комітету за курування Мормуля стосувалась вивезення небезпечних відходів з Калуша, що у Івано-Франківській області. За часів уряду Азарова місто було проголошено місцем надзвичайної екологічної ситуації через великий полігон з небезпечними відходами гексахлорбензолу, які накопичувалися в результаті діяльності Калуського хімічно-металургійного комбінату за часів СРСР. Незважаючи на дефіцит коштів, тодішній уряд виділив більше 1 мільярда (!) гривень на утилізацію. Це виглядало як суцільна афера під "дахом" Мінекології, яке на той час очолював уже згаданий Злочевський. Ці афери з коштами активно розслідували журналісти, зокрема з «Української правди». 

На той час уряд виділив приватній ізраїльській фірмі ТОВ "С. І. Груп Консорт" майже 300 мільйонів гривень для вивозу і спалення гексахлорбензолу за кордоном. Така ціна була вже тоді визнана значно завищеною і навіть значно більшою за середньостатистичну європейську ціну утилізації. Ізраїльська фірма, яка виграла тендер не надала жодних документів, які б підтверджували достатню кваліфікацію, наявність техніки чи підрядників, наявність кваліфікованих працівників чи підтверджень збереження екологічної безпеки. 

Окрім того, гучного розголосу того часу набув шлях доставки гексахлорбензолу з Калуша до Польщі – по морю! І це при тому, що Прикарпаття є близьким до сухопутного кордону з Польщею. Не зважаючи на це, токсичні відходи грузили в мішки, самоскидами везли до найближчої станції, вантажили на залізничні платформи. Але замість того, щоб рухатися на північний-захід через польський кордон до Гданську, де на відходи чекав завод, що спеціалізується на їх спалені, їх везли в протилежному напрямку на південний-схід в Миколаїв, а там морем до Польщі, долаючи в рази більший шлях доставки гексахлорбензолу до польського Гданська. 

Більш кричущим є той факт, що зобов’язання по тендеру досі не виконані. Сьогодні гексахлорбензол, вивезення якого було оплачено державою по тендеру, і далі знаходиться в м. Калуш. 

Цю інформацію неодноразово підтверджував Дмитро Мормуль журналістам, мовляв бочки з концентрованим 90% гексахлорбензолом дістати неможливо, адже полігон багато років заливався водою, бочки проржавіли, частина гексахлорбензолу пішла в підземні води і "каша", яку утилізатори черпали та пакували в мішки містила лише від 32 до 46% гексахлорбензолу. Переважна більшість відходів, які було доставлено до Польщі на утилізацію містило гексахлорбензол тільки на рівні 1,4%. Отже, концентрований і небезпечний гексахлорбензол, який залягав у місті Калуш, досі знаходиться там, де і був у 2011 році. 

Тепер ж при поверненні Дмитра Мормуля до Держгеонадр, корупційна складова діяльності не те, що повернеться на попередній рівень, а ймовірніше посилиться, тому сьогодні є загроза, що Україна може втратити контроль над надрами.  

Нові «лобісти» Мормуля

А нещодавно Дмитро Мормуль заручився підтримкою однієї одіозної і скандальної особистості — Ігоря Мосійчука, корупційні схеми в сфері надрокористування якого стали відомі усій України. Кілька років тому відео про незаконне видобування від Ігоря Мосійчука за 100 тисяч гривень транслювалось на засіданні Верховної Ради України


6 травня на своїй Фейсбук-сторінці Мосійчук оприлюднив пост з негативним відгуком про теперішнього голову Держгеонадр Романа Опімаха “як непотрібного реформатора”. Мовляв через реформу та відміну складової постанови № 615 “отримання спеціального дозволу на користування надрами поза аукціоном завдяки апробації запасів” бізнес залишився поза межами сфери надрокористування, тобто “за бортом”. Зазначимо, автором цієї постанови (тобто автором цієї корупційної схеми), яку скасувало теперішнє керівництво Держгеонадр, був свого часу саме Мормуль.


Тобто, як ми бачимо, Мормуль отримує підтримку від ще одного корупційного діяча, який також зацікавлений в призначенні на посаду голови Держгеонадр Мормуля та поверненні корупційних схем. Мосійчук зараз намагається дискредитувати реформи теперішнього голови Держгеонадр для проведення нових кадрових призначень, щоб і надалі кришувати незаконний видобуток корисних копалин.

Сьогодні Дмитро Мормуль близький і до голови профільного парламентського комітету екологічної політики та природокористування Олега Бондаренка (фракція «Слуга народу»). Останній, за даними інформаторів, задіює Мормуля до вирішення різних питань, зокрема кадрових.

Дмитро Мормуль далеко не “нове обличчя” політики, на чому так акцентує команда Зеленського. Більше того, Мормуль має не одного покровителя, які у призначенні своєї людини на посаду бачать власний інтерес. Тому призначення Мормуля чи йому подібних стане однозначним регресом в процесі реформування та подолання корупції.

 


Рубрика "Блоги читателей" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
ТЕГИ: Николай Злочевский,олігархи,корупція в Україні,Эдуард Ставицкий,Держгеонадра
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.