Пінчук та Ахметов – це класика українського олігархічно-політичного життя, їхній вплив здається непохитним, в першу чергу через капітали, медіа та промислові активи.
7 та 8 місце посіли депутати Верховної Ради Віктор Медведчук та Петро Порошенко. Причому обидва є більше, ніж просто рядовими депутатами. Жодної сенсації тут немає, адже Медведчук всі ці роки входив в топ-10 найбільш впливових, просто мало “світився” на ТБ. Незважаючи на демонізацію з боку проамериканських сил, Медведчук залишається впливовим гравцем, за якого голосують громадяни України. Натомість, Петро Порошенко – засновник Партії регіонів, лідер партії ЄС, олігарх та п’ятий президент після програшу на виборах опинився лише на 8 місці (ніби і не було 5 років «життя по-новому» та перемоги в один тур).
Прем’єр Олексій Гончарук, який опинився на 9 місці, на мою думку, насправді має бути значно нижче. Адже таке враження, що нинішній голова Кабміну нічого не вирішує і ні на що не впливає.
10 місце голови СБУ Івана Баканова лякає (додайте 4 місце міністра внутрішніх справ), навряд у демократичній та правовій державі очільник спецслужби може бути таким впливовим.
Замість висновку. В рейтингу лише два депутати – Медведчук та Порошенко – і це в парламентсько-президентській республіці, де рішення приймаються у парламенті, а реалізуються урядом, а не президентом чи олігархами.
Україна формально проголосила євроатлантичну інтеграцію, але в рейтингу найбільш впливових українців котрий рік поспіль залишається Віктор Медведчук, який з 2014 року знаходиться під санкціями США, але тільки нарощує свій вплив.
Сам пан Медведчук, тільки-но заявив про створення парламентського виміру “нормандського формату” – коли над реалізацією “Мінських угод” будуть працювати депутати парламентів України, РФ, Франції і ФРН. А в умовах, коли “Північний потік-2” виходить на фінішну пряму, робота такого майданчику матиме геополітичне значення. Тому перед нашими очима приклад роботи на рівні стратегій. Власне, такі ініціативи пояснюють, чому їхній автор два десятки років входить до списку найвпливовіших.
Що стосується решти списку, то наочне “передозування” представників олігархату. На мою думку, це справжнє гальмо на шлях розвитку країни. Сподіваюся, у 2020 році все може змінитися на краще. Можливо, наступного року Україна буде нагадувати більш демократичну країну, де рішення приймаються у парламенті, а не аватарами олігархів.