Вісімнацяте Брюмера нового Бонапарта, або конституційна узурпація?

Надмірно емоційні сьогоднішні земельні протести та сутички навколо парламенту дещо відтіснили увагу широкої громади від проблематиці президентських змін до Конституції. Скоріш за все- до пори та часу

 Перефразовуючи  приказку про поганого солдата, можна сказати, що поганим є той Президент України, який не прагне її переписати під себе (про це автор цих рядків неодноразово писав). І Володимир Зеленський не став винятком в череді українських Глав держави в бажанні скорегувати текст Основного закону країни під політичні інтереси власної команди.

Причому деякі формулювання у новітньому тексті запропонованих змін викликають занепокоєння не тільки у експертів з питань місцевого самоврядування.. 

І хоч внесення цього законопроекту було очікуваним, його поява викликала неоднозначне трактування вже у перший день його реєстрації на парламентському інтернет - порталі.

Асоціація міст України пообіцяла ретельній аналіз президентського законопроекту, а поки що звернула увагу громади  на найбільші його вади:

-Відродження старої ідеї загального прокурорського нагляду, але під «новою вивіскою» префектів;

-Скорочення терміну повноважень місцевих обранців - порушення рівності форм народовладдя;

-Втрата Києвом та Севастополем спеціального статусу;

Ліквідація поняття міст обласного значення;

Плутанина з терміном «громада»;

Послаблення сільських, селищних, міських голів.

Кремль, вустами путінського речника Пескова, заявив що у Москві будуть ретельно вивчати запропоновані Зеленським зміни до Конституції, на предмет їхньої відповідності мінським домовленостям . Відомий український конституціоналіст Ігор Коліушко в ефірі Суспільного радіо заявив, що зміни  обумовлені суто внутрішніми потребами країни, пов’язаними з правовим закріпленням процесу децентралізації.

У пояснювальній записці до президентського законопроекту відверто констатується, що теперішній розподіл влади на місцях «призводить до дублювання їх повноважень, негативно впливає на земельні, бюджетно-фінансові та інші відносини».

А яка влада не прагнула опікати земельні та бюджетно-фінансові стосунки в регіонах та на рівнях громад?

У законопроекті закріплюється, що обрання голови окружної і обласної ради відбувається на основі ротації. При цьому строк повноважень голови окружної і обласної ради становить один рік.

Висновок- центральній воді потрібні «временщики», які легко керуються зори.

І тут варто пригадати, що свого часу актор Володимир Зеленський знявся у пародійній комедій в ролі Наполеона Бонапарта. Схоже,  в реальній політичній кар’єрі він прагне наслідувати стиль його племінника Шарлі Луї Наполеона, який переміг з великим відривом від своїх суперниках на виборах Президента Франції у 1848-му році, але згодом, після проведення плебісциту , вніс зміни до Конституції та скасував Другу Республіку та оголосив себе імператором Наполеоном Третім.

Втім, ще до коронації у статусі Президента, Луї Наполеон у тексті нової Конституції  названий в ній відповідальним, проте жодних способів притягнення його до відповідальності не було зазначено; за законодавчим корпусом залишилось тільки право обговорення законів, яке він поділяв із сенатом; право законодавчої ініціативи належало одній державній раді; виконавчу владу було віддано цілковито в руки президента й підзвітних йому одному міністрів. Вся ця історія досить докладно викладена у класичній роботі Карла Маркса «Вісімнацяте Брюмера Луї Бонапарта». Нагадаємо, що Брюмер- саме зараз, бо з революційного французького календаря, саме й перекладається, як «грудень».

Тезка Маркса - Карл Волох на своїй сторинці у  Facebook так прокоментував появу префекта на вітчизняній політичній арені: «Ідея префектів не нова. Її вже пропонували в одному з варіантів конституційної реформи в минулі роки. Різниця лише в тому, що їм надавалися відповідні повноваження при переході до парламентської форми правління і винятково заради того, аби компенсувати різке обмеження повноважень президента. Більше того, правом блокувати рішення місцевих рад вони мали наділятися винятково у випадку порушення органом місцевого самоуправління Конституції, причому, в частині державно-територіального устрою.

А чим можна пояснити введення префектів із надповноваженнями в умовах, коли Зеленський має сьогодні влади більше, ніж будь-хто до нього - чим, крім хворобливої жаги влади? І чим йому ця влада допоможе, коли сотня тисяч розгніваних громадян збереться під його офісом?»

 Ще більш рішуче висловився про конституційні ініціативи Зеленського екс-нардеп Борислав Береза (цитуємо мовою оригіналу»: «пункт 8-1 изменений позволяет людям президента, префектам, снимать с должности любого избранного мэра или главу громады. Правда.  типа временно. Но мы же помним, что в Украине нет ничего более постоянного, чем временное. А еще в этих правках есть возможность отменять решения местных советов. В общем, про свое право избирать и делегировать полномочия своим избранникам можете забыть. Президенту видимо лучше знать, что вам надо. И теперь деребан земли и бюджетов пойдет под контролем ОП. А противодействие этому ДБР, СБУ и ГПУ? Так их руководство фактически назначает президент. А значит это будет "пчелы против меда". Ну, что можно об этом сказать? Чистая попытка узурпация от Зеленского, Богдана и Ермака. И привет из Эрэфии.»

Серед експертів у перший день оприлюднення проекту Основного закону від Гаранта, найбільш ретельно пройшовся по його тексту ще один екс-законодавець-  Тарас Чорновіл, який, зокрема зазначив: «Запропонована децентралізація дуже сумнівна, вона з одного боку скасовує РДА та ОДА й передає повноваження виконкомам відповідних обласних та окружних рад, але водночас вводить додаткові права для президента розпускати ради й відсторонювати керівників територіальних громад, що вже є свавіллям. Наголошую: це вперше пропонується надати право президенту усувати мерів і міські ради. З конституції взагалі викидається поняття міст, тепер вони всі - територіальні громади з однаковим статусом та під повним контролем президента. Не сподобався мер, написали від префекта кляузу про антиконституційність і місто переходить у повне розпорядження якогось тимчасового державного уповноваженого. Такого ніхто з президентів собі ніколи навіть уявити не міг. Але міста, територіальні громади ще від часів середньовіччя (Маґдебурзьке право й Литовський статут) були в нас від цього захищені. А зараз вводяться елементи феодалізму, які грубо суперечать Європейській Хартії з місцевого самоврядування»

  Наприкінці свого аналізу змін експерт нагадує, що на сьогоднішній день у парламенті знаходиться не скасований і не затверджений досі інший проект на цю саму тему від Президента Порошенка. А Закон про регламент ВРУ чітко забороняє реєструвати нові законопроекти (окрім альтернативних у короткий і чітко визначений термін), доки не розглянуті чи не зняті з розгляду попередні на ту саму тему і зі змінами до тих самих норм законів. Про це нагадує і текст чинної Конституції України.

Але ж,  дійсно, її 158-ма фіксує норму, що « Законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту.

Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції України».

Звичайно, пізніше Президентський проект Конституції буде спрямований на розгляд Конституційного Суду, однак червневий  вердикт цієї інстанції , яка на догоду політичної доцільності визнала конституційним Указ Володимира Зеленського про призначення дострокових парламентських  виборів, майже гарантує, що вето КСУ буде потрібним для Банкової.

Звичайно, фундаментального відкату до часів феодалізму вже не може бути, як і до часів вище згаданого вище Луї Наполеона, адже на дворі –ХХІ сторіччя, а в тексті змін курс на Європу залишився незмінним, але навіть наше недавнє минуло засвідчило, що всілякі спроби перебрати на себе зайві повноваження – небезпечні, бо свідчать про традиції вітчизняних можновладців, хоч відверто, хоч тихою сапою розширити можливості для ручного керування територіями. Навіть хай і на тимчасову шкоду для рейтингу правлячої команди, бо у разі чергових виборів нестачу симпатії виборців можна компенсувати у зручний спосіб – застосування адміністративного ресурсу.