Адекватні відповіді.

Роздуми та рішення у контексті ініційованого РФ засідання Радбезу ООН з «мовного питання в Україні»

         Під час експертного обговорення «Засідання Ради Безпеки ООН 16 липня: варіанти відповідей України на чергову провокацію Кремля» в Укрінформі 11 липня було висловлено низку цікавих думок та виокремлено тенденції, про які варто було б зараз написати. В обговорення взяли участь Тарас Чорновіл, Євген Магда, Олег Саакян, Дмитро Золотухін (наразі у статусі заступника міністра інформаційної політики), Олександр Болькін (голова організації «Ідель – Урал», представник ерзянського руху), Олег Шро (політичний емігрант із РФ). Дмитро Левусь та Олег Лісний виступили організаторами та модераторами зустрічі.

         Головна думка, яку висловили практично усі учасники незалежно один від одного – Україна повинна відійти від суто оборонної політики в інформаційній та гуманітарній сфері, коли відбуваються лише виправдовування на звинувачення з боку Кремля. Існує достатньо можливостей зробити неприємності Москві у цьому вимірі. По-перше, можна та варто застосовувати принцип дзеркала, тобто на звинувачення Москви на кшталт нинішніх про, нібито пригнічення, за допомогою нового Закону про мову російськомовних варто відповідати аналогічними звинуваченнями у бік Москви. З огляду ж на наявні систематичні порушення та політику асиміляції корінних народів РФ, вказані звинувачення будуть результативними, привернуть увагу світу та нададуть оптимізму національно-визвольним рухам, які можуть розвиватися в Росії. Особливого значення при цьому набуває той факт, що фактично РФ, незважаючи на назву не є федерацією. Отже порушень правового плану щодо формальних суб’єктів також існує безліч. По-друге, необхідно усвідомити, що наразі відбувається зміна правил у світі, оскільки старі були зруйновані вторгненням РФ в Крим та на Донбас. І Україна також пише нові правила, її реакція на багато викликів є цікавою та зразковою для світу, через що зростає її вага. По-третє, Москва усвідомлює, що через скликання РБ ООН Закон по мову не буде скасований. Однак це дуже вдалий майданчик для просування свого наративу у світі. Тому озвучення української позиції залишається необхідністю. Зокрема мова йде про те, що обговорення мовного закону у РБ ООН ніяким чином не пов’язано з врегулюванням російсько-українського конфлікту та виконанням Мінських угод, натомість це відволікання уваги від реальних проблем: продовження війни за участю РФ, звільнення заручників та захоплених українських моряків та відповідальність Кремля за збиття літака рейсу МН17.

         Слід зазначити, що відповідь України, це не лише застосування принципу «віддзеркалення». Є всі можливості для розвитку ініціатив, які вже були прийняті до дії. Так мова йде про прийняту 30 травня Верховною Радою Постанови № 10125 Про звернення до ООН, ПАРЄ, ПА НАТО, ПА ОБСЄ національних парламентів держав світу стосовно порушення прав корінних народів РФ. Парламент спромігся прийняти її 234-ма голосами. Слід зазначити, що подібного прецеденту, з настільки жорстким парламентським документом щодо Росії та закликом відреагувати на систему пригнічення корінних народів РФ не було на території усього пострадянського простору. Можна також відзначити той факт, що у Постанові поняття корінні народи використані не за тією практикою, як до цього звик Кремль – малочисельні народи Сибіру та Далекого Сходу. У цьому випадку це народи і європейської частини РФ, які є великими за чисельністю, часто навіть з історією власної державності як, наприклад, татари. Прийняття ж стало можливим завдяки серйозній роботі експертів громадянського суспільства з парламентом та серйозному обґрунтуванню у вигляді фактажу який був зібраний та озвучувався під час кількох заходів у Києві. Постанова 10125 викликала здивування та захват у рухах різних народів РФ. Для них доволі несподівано, що Україна їх підтримує. Так само є необхідність роботи з парламентами тих країн, які підтримують Україну. Тепер, після появи подібного документа є можливість розгорнути наступ на РФ і зробити це не тільки для відвернення уваги Кремля від України на внутрішні проблеми та залучення інших країн для тиску на правлячий в РФ режим через ці порушення. Є принципи гуманізму, прав людини та демократії, які необхідно виконувати. І допомога корінним народам РФ саме така робота. Крім того, варто враховувати і відсутність, значною мірою, у РФ єдиного інформаційного поля у регіонах. Таким чином набуває перспектив робота з регіонами, які живуть своїм життям та не відчувають близькості з «федеральним центром».

         Кремль почувається зручно, адже він не зв’язаний демократією, вибори у РФ є повною умовністю. Через що, незмінні урядовці можуть планувати заходи з впливу по всьому світу на тривалий період. Аналогічним чином Державна дума може затверджувати будь-які витрати на пропаганду. Однак ініціативи громадянського суспільства в Україні роблять її нестандартним та незручним для РФ противником. І вихід із російського інформаційного дискурсу, формування власних наративів, у тому числі для РФ та світу, а також консенсус влади та громадянського суспільства є формулою успіху для України.