Власник сторінки
Глава Института публичной политики и консалтинга ИНПОЛИТ
Виборчий процес – це завжди час нестабільності. Особливо, коли мова йде про зміну президентів. В українських реаліях це час, коли еліти «перевзуваються».
В українських реаліях це час, коли еліти «перевзуваються». Тобто, намагаються завоювати собі місце, осяяне новим «батьком нації». Однак, нестабільність можна використати як «вікно можливостей». Не тільки для персоналій, але і для країни.
Чинна на сьогодні конституція передбачає, що центром ухвалення рішень є парламент, а не Президент. Парламентська більшість призначає Прем’єр-Міністра та формує склад Уряду, який у свою чергу безпосередньо керує державою. Верховна Рада погоджує призначення за так званими «квотами Президента»: Генпрокурор, Міністр оборони, Міністр закордонних справ та Голова СБУ.
Навіть призначити Послів України Президент не може без підпису Прем’єра та Міністра закордонних справ. Те саме стосується і запровадження воєнного стану. Указ Президента скріплюєть підписами Прем’єр та Міністра оборони. Це чітко визначено 106 статтею Конституції.
Президент України – не королева Англії. Проте, Президент України і не північнокорейський диктатор.
Без втручання парламенту та Уряду Президент лише призначає половину Ради НБУ, половину Нацради з питань телебачення і радіомовлення, а також третину складу Конституційного суду.
Головна роль Президента у тому, що він є гарантом територіальної цілісності, дотримання Конституції, прав і свобод громадян. Фактично, Президент має бути арбітром нації. Та на практиці, кожен президент намагається замкнути на себе головні державні рішення. Хоча за чинної конституції державою управляє Уряд на чолі з Прем’єр-міністром.
Президент зазвичай розширює повноваження у змові з парламентом. Верховна Рада не тільки ухвалює закони, але і контролює виконавчу владу й Президента. Щонайменше, так говорить Конституція – основний Закон України.
Якщо вірити соціології та результатам першого туру, то з високою вірогідністю Володимир Зеленський виграє вибори. Поки Петро Порошенко збирає речі, у Верховній Раді говорять про відновлення системи стримувань і противаг у владі.
Президенту вдалось вийти за рамки конституційних повноважень, оскільки жодної відповідальності за порушення Конституції немає. Парламентарі наполягають якнайшвидше провести політреформу. Зокрема, пропонують ухвалити закони про імпічмент, референдум, тимчасові слідчі комісії, виборчий кодекс і зняти недоторканність. Тоді Президента та нардепів можна буде притягти до відповідальності, а сам парламент буде якіснішим.
Ці законопроекти давно лежать у парламенті. Та Голова Верховної Ради не виносить їх на розгляд.
Висока вірогідність, що на пленарному тижні у 20-х числах Андрій Парубій оголосить, що коаліції немає. Адже, БПП та Народний Фронт нараховують лише 215 депутатів. Таким чином відкриється «вікно можливостей», щоб ухвалити давно необхідні законопроекти. Щоб забезпечити баланс державного управління.
Припинення коаліції означатиме, що і на Уряд можуть чекати зміни. Україні необхідний сильний парламент, який контролюватиме Президента і Уряд. А Уряд має очолювати сильний Прем’єр-Міністр, який має підтримку та знає, як вивести країну з кризи.
Сергій Биков, Голова аналітичного центру "ІНПОЛІТ"
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.