На хвилі позитиву, або Нові потреби електорату

Політичні технології мають великий асортимент інструментів. Деякі з них стають архаїчними і відмирають, деякі модернізуються і продовжують давати результати.

Перший тур виборів-2019 був точно не змаганням програм. Це було змагання образів і політтехнологій. І «феномен Зеленського» вкотре підтвердив те, що український народ голосує не за політичного лідера, а за доброго джина, який допоможе розв’язати йому всі проблеми: фінансові, квартирні… сімейні тощо. Така тенденція була і на виборах 1994-го, де таким джином мав стати Кучма, і 2004-го, коли таку місію переклали на Ющенка, і 2014-го, коли символом надії став Порошенко. Про перемогу Януковича політологи говорили як про втому українського народу від «м’якотілості Президента» і потребу в «міцному кулаці». Такий психологічний настрій соціуму і потреба у вольовому лідері переважили і «небездоганну» репутацію кандидата Януковича, і його неграмотність, і навіть в’язничний досвід. Такий наш народ, 90% усе одно буде емоцій…

Які ж емоції керували електоратом цього разу? Звичайно, велику роль відіграв ефект «tabula rasa» пана З., адже вже давно говорили про запит на «нове обличчя» без політичного минулого і бізнесового зиску. Кожен, хто мав досвід як політик чи державний діяч, більшою чи меншою мірою асоціативно був пов’язаний із негативом. Тут навіть не так сама причетність впливає. Головне – це той присмак, який лишається в разі згадування прізвища. Наголошу на слові «згадування», адже ті, які взагалі були поза інформаційним полем, так і лишились поза увагою виборця (!).

Яку емоцію викликає Зеленський? А яку емоцію може викликати людина, яка змушувала тебе сміятися? Яку емоцію може викликати людина, яка втілила у своєму головному герої мрію українця про лідера держави? Тут не просто спрацював образ, тут спрацював алгоритм «образ – сюжет – вигода». Адже кожен виборець, ким би він не був, незалежно від сфери професійної діяльності чи соціального статусу, «приміряє» участь окремо взятого кандидата у своєму житті. Так, саме у СВОЄМУ, з його проблемами і потребами, з його соціальними умовами і «маленькими» мріями. В результаті ми отримуємо ароматний та красивий коктейль із позитивних і яскравих емоцій, міцних когнітивних прив’язок з «ідеалом», добре заправленим модернізованими комунікаціями з електоратом. Звичайно, такі «коктейлі» більше до смаку молоді. Однак на тлі традиційної гри кандидатів у «метання фекаліями», втоми від щоденного медійного негативу, виборець і старшого покоління, як свідчить статистика (а таких було 3%), проявив «недільну» слабкість і зробив свій вибір на користь «дурманного» солодкого напою… А ось мрія стане реальністю…