Не зроблена робота над помилками

Вибори по-українськи – це не якась легка подорож мальовничими українськими містами, зустрічі лише з приємними людьми, готовими дарувати одні позитивні емоції та освідчуватись виключно у великій любові

Це часто ще й дуже-дуже непрості запитання, на які важко знаходити відповіді. Тим більше, коли ці неприємні відповіді варто було озвучити давно.

Одне з таких запитань гучно наздогнало Юлію Тимошенко на її суботньому мітингу в Києві, куди прийшли активісти з плакатами "Хто замовив Катю Гандзюк?". "Поліція діалогу", як здалося, намагалась закрити своїми тілами цей банер. Але запитання в очікуванні відповіді вже «пішло в народ».

Треба визнати, дуже неприємне для Тимошенко запитання. І не лише тому, що серед підозрюваних в організації замовлення вбивства значиться однопартієць Тимошенко Владислав Мангер, і лідеру разом з партією треба було якось реагувати на цю обставину. Реакція з’явилась. Вже наступного дня стало відомо, що Мангера виключили з партії. Але це була дуже запізніла реакція.

Хоч Україна, як відомо – не Росія, але українські політики – згадайте, того ж Януковича, теж часто керуються «пацанським правилом» і своїх не здають. А потім платять подвійну чи потрійну ціну. І не лише в день голосування на виборах.

У Юлії Тимошенко подібний неприємний досвід вже був. І їй про той досвід цими днями вже не один раз нагадали. Хоча, думаю, Юлія Володимирівна про нього і сама не забувала. Можливо, тому і мовчала так довго, сподіваючись, що «якось пронесе».

Але не вийшло. Не вийшло у 2009 році, коли Юлія Тимошенко довго заперечувала причетність до вбивства жителя Кіровоградщини Валерія Олійника нардепа-бютівця Віктора Лозинського, якого врешті-решт було засуджено. Не виходить і в 2019 році. Хоча напередодні Юлія Тимошенко спробу заперечити зробила, заявивши, що її команда проаналізувала всі 5 сторінок підозри Мангеру і не знайшла «жодного факту чи доказу причетності – лише домисли прокуратури».      

А що їй залишається робити – лише повторювати слова про відсутність доказів та домисли прокуратури і, сподіваючись на неповороткість слідства, тягнути до дня голосування. Бо ж асоціації вимальовуються дуже неприємні.  У 2010 році, невдовзі після справи Лозинського, Тимошенко програла вибори. У 2019-му результат може повторитись.