29 січня президент Порошенко вбив інтригу, яка звучала так – чи піде він на другий термін?
На форумі “Від Крут до Брюсселя” Порошенко заявив про самовисування. Тим самим він розширив рамки своєї майбутньої підтримки. Висування від партії БПП “Солідарність” означало б міцну прив’язку до партійного рейтингу. Самовисування, за оцінками соціологів, вже додало Порошенку кілька нових відсотків підтримки, що призвело до закріплення його у трійці лідерів перегонів.
Давайте подивимось на основні мотиви чинного президента, або чому він збирається перебувати на Банковій наступні п’ять років.
Насамперед це продовження курсу реформ. Підписавши Угоду про Асоціацію з ЄС Україна взяла на себе серйозні зобов’язання. Норми Угоди треба повністю імплементувати у наше законодавство, щоб мати підстави на подальшу тіснішу співпрацю з ЄС. На сьогодні цей процес не завершено і потребує сильного лідерства.
Євросоюз та США підтримують ці реформи. Вони прагнуть бачити Україну демократичною, сильною, заможною і готовою до приєднання до політичних та безпекових альянсів Заходу. Україна дійсно має такий історичний шанс і не використати його було б нерозумно. Або, навпаки, дуже розумно, якщо діяти в інтересах російського агресора. Щоб виключити останній сценарій, Порошенко й планує не залишати Банкову ще п’ять років.
Він наголошує, що основні загрози, які несуть вибори – це популізм, реваншизм, авторитаризм. Саме тому власну траєкторію розвитку України Порошенко означив у назві форуму. Це траєкторія до Брюсселю. Бо реваншисти приведуть нас до Москви, а популісти до Каракасу.
Особливо уважно слід придивитись до ініціатив з перетворення України у парламентську республіку. На перший погляд здається, що це торжество демократії. Проте, за лаштунками криється загроза авторитаризму, бо пропонуються норми однопартійного керівництва у вигляді однопартійної більшості і однопартійного уряду. Прямо таки торжество антидемократії.
Сильним мотивом висування у президенти є також встановлення миру на Донбасі і повернення окупованих Росією територій. Хто як не Порошенко зацікавлений у якнайшвидшому вирішенні цих питань. Встановлення миру, хай навіть і “холодного”, буде одним з пріоритетів, але тільки з поправкою – миру на основі національних інтересів.
Простими словами чинний президент і надалі вимагатиме від Путіна виконувати мінські угоди, а від Заходу вимагатиме збереження санкцій у разі, якщо перший й надалі відмовлятиметься. Порошенко чітко артикулює, що мир ніколи не прийде, коли він укладеться на умовах агресора. Рано чи пізно агресія продовжиться з новою силою. Так миру, ні капітуляції – ось теза, яка червоною ниткою проходить крізь його промови.
На форумі “Від Крут до Брюсселю” цікаво було побачити політиків і громадських діячів, які виступили з підтримкою президента. У цьому контексті остаточно зникла ще одна інтрига – позиціонування прем’єр-міністра Гройсмана. Раніше зазначалось, що він давно вже відійшов у самостійне політичне плавання і не є у команді Порошенка. На форумі Гройсман рішуче це заперечив, підтримавши чинного президента на другий термін.
Голова Верховної Ради Парубій, Генпрокурор Луценко та мер Києва Кличко, які теж виступили з підтримкою, очевидно теж складають кістяк команди Порошенка. Перспективні політики та сильні оратори, вони зуміли впоратись з своїми особистими амбіціями, підкоривши їх державницьким інтересам. Це свідчить про засвоєння уроків історії сторічної давнини, коли УНР впала через неспроможність керманичів домовитись.
Це свідчить також про підтримку результатів роботи згаданих персоналій з боку президента. Так, результатом роботи Гройсмана є стійке економічне зростання. Луценко повернув до бюджету більше 100 млрд. грн. вкрадених активів. Без Парубія важко уявити прийняття реформаторських законів. Кличко ж забезпечує комфортне життя киянам.
Отже етап висування кандидатів у президенти завершується. Єдиною інтригою залишається позиціонування екс-прем’єра та лідера "Народного фронту" Яценюка. Чи вивчив він уроки історії побачимо вже найближчим часом.
Президентські вибори 2019 вже встановили рекорд за кількістю кандидатів. Це свідчить про те, що плодами демократії можуть користатись багато бажаючих, зокрема й популістів, реваншистів, авторитаристів, слуг олігархів, неприкаяних тощо. Та куди вони всі нас приведуть? В пекло економічної кризи, корупції та беззаконня. Іншими словами - до Москви або Каракасу. Але нам потрібна зовсім інша станція призначення. Думаймо.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.