Про рабство та свободу.

Раб прагне ліпшого, а вільний об’єктивного.

Багато людей, що чули про лібертаріанство, вважають начебто програма єдиної справжньої лібертаріанської партії – це простий набір гасел. Але це зовсім не так. Для логічно мислячої людини повною звершеною та конкретною програмою може вважатись сама її назва. Все слідує з неї однозначно, конкретно та вичерпно. Для людей з меншими знаннями складено більш великий текст з, здається, 12-ти пунктів, названий програмою. Цей текст може уточнюватись для потреб конкретних її оцінювачів в залежності від зрозумілою йому мовою. Спробую почати роз’яснення.

Спочатку потрібно послатись на терміни рабства та свободи. Рабство – це не свобода. Свобода ліпше, ніж рабство. Частіше поширене поняття, що рабство – це коли існують раби та рабовласники з точки зору, що одні гноблять других. Тобто, що рабство – це насильницький лад. Але чи завжди це погано для суспільства? В свій час, мабуть, рабство було ліпше хаосу та втрати залишків з корисного використання. Тобто рабство могло бути єдиним механізмом створення знань як окремого виду діяльності, свідомості.

Виходячи з цього витікає означення раба – це той, хто потребує керівництва. Це може витікати з необхідності поєднання сильних та слабих. Тобто рабство це не насилля, а відсутність свободи.  Тут показана логіка того як з назви однозначно витікає сутність.