Бездіяльність влади або байдужість суспільства?! Частина 6.

4 сентября 2018, 22:01
Владелец страницы
Общественный деятель, правозащитник, журналист, эксперт в сфере ЖКХ
0
7125
 Бездіяльність влади або байдужість суспільства?! Частина 6.

Боротьба із комунальною мафією, як вона є! Частина 6. Рішення у справі.



ОСТАННЯ ГАСТРОЛЬ ЖЕКу

Справа добігала кінця, відповідач тягнув час як тільки міг, не з’являючись у судові засідання двічі, але не поспіль – грамотні юристи на такому трюкацтві добре розуміються. Мабуть усвідомлюючи, що суд не на їхньому боці, відповідач вдався до правокації. Представник відповідача юрист Мокрянська Ю.В. напередодні засідання зробила мені телефонний дзвінок, в якому похапцем повідомила про прибуття якоїсь комісії до моєї оселі. Мокрянська Ю.В. не намагалась ані пояснити мету такого візити, ані узгодити його час – мені було просто поставлено перед фактом. Розуміючи, що все це – ніщо інше, як чергова спроба дискредитації позивача, я мав підготуватися.

Під час чергового судового засідання відбулось саме те, чого я очікував: представник відповідача Мокрянська Ю.В. продемонструвала суду Акт загального огляду водопровідної мережі у підвальному приміщені будинку, який ЖЕК напередодні сам склав та сам собі і підписав, за відсутності позивача та інших мешканців будинку, яких, нібито, було належним чином повідомлено. Цей «Акт» Мокрянська Ю.В. клопотала додати до матеріалів справи в якості доказу, який спростовує невиконання відповідачем своїх обов’язків – тобто обставин моєї позовної заяви.

Заслухавши мою думку з цього приводу суд вирішив залишити клопотання Мокрянської Ю.В. без задоволення. Нижче наводжу основні тези свого виступу з цього приводу. Подібна ситуація – намагання сторін додати до справи обставини, що виникли після відкриття судового провадження, або докази після початку розгляду справи по суті - вельми поширена, отже і засоби протидії універсальні. Комусь, напевне, стане у нагоді.


Відповідач: ми телефонували позивачу та попереджали про візит, але позивач двері не відчинив.

Позивач: заперечення, Ваша честь! Ствердження відповідача безпідставні, та не відповідають дійсності.

 

Відповідач: в мене є аудиозапис телефонної розмови, прошу долучити речовий доказ.

Позивач: заперечення, Ваша честь! Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК, сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Попереднє судове засідання у справі відбулось 16.08.2016 р. Згідно ч. 2 ст. 131 ЦПК, докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Також, відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 160 ЦПК головуючий керує ходом судового засідання, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Висновок: то ж вважаю, що суд не повинен втрачати час на дослідження спірних питань, і доказів на підтвердження цих питань, які справи не стосуються.

 

Додаткові пояснення:

  1. 20.07.2016 р. мною до Кіровського суду було подану позовну заяву, яка містить вичерпаний перелік позовних вимог із зазначенням підстав – обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги (юридичні факти матеріально-правового характеру, які свідчать про те, що між сторонами існують правовідносини і що внаслідок певних дій відповідача ці відносини стали спірними), а також доказів на підтвердження цих обставин. Право змінити предмет або підставу позову до початку розгляду справи є лише у позивача. Бажання додати до переліку позовних вимог спірне питання, щойно оголошене відповідачам, в мене немає. Якщо під час провадження у справі за позовом позивача у відповідача виникли спірні питання із позивачем – відповідач має можливість скористатися правом подання зустрічного позову до початку розгляду судом справи по суті (ч. 2 ст. 31 ЦПК, ч. 1 ст. 123 ЦПК). Там, у провадженні за зустрічним позовом, і мають досліджуватись спірні питання відповідача, разом із відповідними доказами. Але, практично, важко уявити, яким чином має бути сформульований зустрічний позов, щоб спірні правовідносини (їх правова кваліфікація) за щойно оголошеним відповідачем спірним питанням співпадали із спірними правовідносинами, що випливають із мого позову. Чи можливий взаємозалік позовних вимог за моїм та цим зустрічним позовом відповідача, чи матиме суд підстави об'єднати ці позови в одне провадження?! Поки що це питання риторичне.
  2. Усі, зазначені у моєму позові, спірні питання виникли між мною та відповідачем, як це не банально прозвучить, до мого звернення із відповідною позовною завою до суду. Якщо у відповідача після відкриття провадження у справі з’явились якісь докази (телефонна розмова із позивачем) на підтвердження певної обставини, що має заперечити предмет або підставу мого позову, то відповідач мав би подати письмове заперечення (ст. 128 ЦПК), де мав пояснити суду, якої саме заявленої вимоги стосується це заперечення і що саме має довести цей доказ. Але, як було зазначено вище, сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі. Попереднє судове засідання у справі відбулось 16.08.2016 р.
  3. Намагання сторін самостійно вирішити спірні питання після того, як вже було відкрите провадження у справі (врегулювання спору до судового розгляду) – це право сторін, а не їх обов’язок! Чи були спроби з боку сторін після відкриття провадження дійти певної згоди, хто телефонував або не телефонував – це, як вже було зазначено, окреме спірне питання, яке має бути викладене у зустрічному або окремому позові. У цьому провадженні за моїм позовом питання, чи почав відповідач квапливо виконувати свої обов’язки після того, як я звернувся із фактами його бездіяльності до суду, мене не цікавить, і тому, вважаю, що у моєму провадженні суд не повинен витрачати час на дослідження цього питання.

 

РІШЕННЯ У СПРАВІ

На останньому засіданні, яке відбулось 06 квітня 2017 р., з боку відповідача був присутній тільки-но головний інженер. Хочу нагадати, що незважаючи на окрему ухвалу про притягнення відповідача до відповідальності за неподання доказів на вимогу суду, на відповідачеві все що висів обов’язок надати витребувану документацію (ч. 9 ст. 84 чинного ЦПК) – принаймні проекті схеми влаштування водопровідної мережі будинку. У якості таких схем гол. інженер Ісаєв С.М., який ще недавно запевняв, що схеми безнадійно втрачені, продемонстрував папірець формату А4, на якому були роздруковані лінії, що перетинаються під прямим кутом, поруч з яким підписані номера квартир будинку. І весь цей мальовничий шедевр мав претендувати на звання технічної документації постійного зберігання! Здавалося, що імовірність бути притягнутим до кримінальної відповідальності за службову підробку турбувала головного інженера ЖЕКу менш за все.

 

Перш ніж відпустити суд до нарадчої кімнати для прийняття рішення, скористався правом на судові дебати. Далі, наводжу свій виступ, який, по суті, резюмує перебіг всієї справи.


 

Протягом судових засідань позовні вимоги уточнювались кілька разів – отже на останньому судовому засіданні прохальна частина позову мала наступний вигляд:


 

Повернувшись з нарадчої кімнати суд оголосив резолютивну частину рішення, зазначивши при цьому, що роздруківку надасть наступного дня, а повний текст рішення – через тиждень, зважаючи на надто великий об’єм цієї справи. Після кількох невдалих спроб відшукати аудієнції із помічниками головуючого Карпенка С.Ф., який на той час вже звільнився, нарешті 18.04.2017 р. я отримав повний текс судового рішення:


 

Вбачається, що посилання на додаток 5 до п. 5.6.1 Правил 76, згідно якого орієнтовна тривалість експлуатації до капремонту (заміни) трубопроводів холодної води із газових чорних труб складає 15 років, у поєднанні із показаннями свідка про те, що в останнє капремонт стояку він пам’ятає ще у 1983 році та ненаданням відповідачем документів, що спростовували б ці показання – виявились достатніми для вирішення судом про зобов’язання Кіровського ЖЕКу провести в поточному році ремонтно-відновлювальні роботи внутрішньобудинкової водопровідної мережі всього будинку.

Утім в рішенні суду на мене очікував неприємний сюрприз: із 16-ти пунктів прохальної частини позову було вирішено тільки 7-м, та навіть ті 7-м було сформульовано (викривлено) судом так, що ледь впізнати. Зіставляючи описову частину рішення (зміст позовних вимог) із резолютивною частиною важко не помітити кричущу невідповідність однієї з іншою. Припущення, що така невідповідність є наслідком часткового задоволення позовних вимог, не можливо перевірити, так як мотивувальна частина, яка б мала відобразити думку суду з приводу задоволення/незадоволення тієї чи іншої вимоги - або відсутня взагалі, або висловлена нечітко, узагальнено, без дотримання обов’язкових вимог ст. 215 старого ЦПК. Отже, за якої причини решту позовних вимог залишено без задоволення і, взагалі, які саме вимоги увійшли до складу тієї решти – залишилося загадкою. Щодо міркувань у рішенні суду про тотожність позовних вимог із одночасним вирішенням про «відсутність необхідності у вказаній тотожності та угрупуванням змісту позовних вимог» - це взагалі щось із чимось! Подібними ототожнюваннями та угрупуваннями позовних вимог суд має право займатись під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду або під час її розгляду (ст. 126 старого ЦПК) – але ніяк не під час прийняття рішення по справі.

Чи варто зазначити, наскільки важливим є дотримання чіткої відповідності у формулюванні описової, мотивувальної та резолютивної частин рішення?! Ті, хто стикався із державними виконавцями – зрозуміють. Останні виконують судові рішення так, як вони сформульовані саме в резолютивній частині, бо саме резолютивна частина потрапляє до виконавчого листа. Якщо сторону у справі щось не влаштовує – вона, під час виконавчого провадження, може звернутися до суду за роз’ясненням судового рішення або зі скаргою на держвиконавця, якщо вважає, що виконавець те рішення довільно витлумачив. Але, для того, що б це довести – доведеться посилатись на мотивувальну частину рішення. І якщо мотивувальної частини немає, або вона висловлена нечітко – ви покійник! Суд, який розглядатиме скаргу на дії держвиконавця, не буде виправляти помилки суду, який приймав рішення, здійснювати перегляд справи і т. п. Суд буде вирішувати спір із держвиконавцем виключно на підставі рішення суду по справі.

 

Так, наприклад, у позовній заяві є вимога щодо забезпечення відповідачем власного доступу до місць розташування трубопроводів водопровідної мережі, зокрема у кВ. *** будинку просп. Пушкіна, ***, м. Дніпро. Цю вимогу, з урахуванням уточнень (змін), ухвалених 10.10.2016 р. 11:02:48, було викладено мною наступним чином (п. 5 прохальної частини позовної заяви):

п. 5. «Зобов’язати відповідача вжити заходи щодо забезпечення власного доступу до місць розташування трубопроводів розподільчої системи внутрішньобудинкової водопровідної мережі будинку просп. Пушкіна, ***, м. Дніпро, що з’єднують мою квартиру № *** через квартиру № *** цього будинку із цією системою, з метою проведення належного обстеження цієї системи та виконання у подальшому необхідних ремонтно-відновлювальних робіт».

Разом з тим, із резолютивної частини рішення вбачається дещо інше формулювання (абзац 3 резолютивної частини рішення):

«Зобов’язати КП "Житлове господарство Кіровського району» ДМР здійснити заходи щодо отримання згоди власника квартири *** за адресою м. Дніпро, пр. Пушкіна, ***, для проведення належного обстеження ділянки розподільчої системи внутрішньобудинкової водопровідної мережі будинку та виконання у подальшому необхідних ремонтно-відновлювальних робіт за адресою м. Дніпро, пр. Пушкіна, ***».

 

Викрививши зміст позовних вимог або вирішив дещо іншу вимогу, хоча і зовнішньо схожу, суд порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 чинного ЦПК). Звідси виникає підстава або оскаржити рішення до апеляційного суду, або заявити про ухвалення додаткового рішення у справі (ст. 220 старого ЦПК) – адже рішення, яке не відповідає змісту позовних вимог, за зворотною логікою, означає, що рішення стосовно позовних вимог, з приводу яких позивач подавав докази і давав пояснення, не ухвалене.


[далі буде]

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
ТЕГИ: суд,Днепропетровск,Днепр,жкх,Грицай,Лысенко,авария водопровода,Исполнительная служба,коммунальные услуги,коммунальный беспредел
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.