Бездіяльність влади або байдужість суспільства?! Частина 3.

Боротьба із комунальною мафією, як вона є! Частина 3. Подання позову.

ПІДГОТОВКА ДО ПОЗОВУ

Отже, коли стало зрозуміло, що позову не оминути, виникло питання, до кого позиватися: до сусідів-шкідників, які, користуючись безладом у ЖКГ, вчинили на свій власний розсуд ремонт внутрішньобудинкової водопровідної мережі будинку, зневажаючи при цьому правами інших співвласників цього будинку, або до Кіровського ЖЕКу, який роками нехтував виконанням своїх обов’язків, встановлених ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та низкою підзаконних нормативно-правових актів – зокрема, щодо здійснення періодичних оглядів інженерних мереж будинку та вжиття заходів щодо усунення недоліків, у разі їх виявлення?!

Було зрозуміло, що у будь-якому разі доведеться потрапляти до квартири сусідів-шкідників – для того, що б, принаймні, зробити огляд, не кажучи вже про ремонтно-відновлювальні роботи. Разом з цим, після вивчення цивільного законодавства та законодавства у сфері надання ЖКП, було зрозуміло, що цивільний суд більш ніж імовірно не надасть дозвіл на доступ до сусідської квартири з метою т. з. огляду доказів за їх місцезнаходженням, враховуючи вимогу ст. 117 чинного ЦПК України щодо обґрунтування необхідність забезпечення доказів у такий спосіб. Вирішуючи клопотання про забезпечення доказів суди мають керуватись усталеною судовою практикою, викладеною у чисельних узагальненнях та постановах ВСУ (ч. 4 ст. 263 чинного ЦПК України). У випадку обґрунтування необхідності забезпечення доступу до житла чи іншого володіння особи з метою зібрання доказів треба довести, що не існує іншого, передбаченого законом порядку потрапляння до такого володіння. Враховуючи, що такий порядок у сфері надання ЖКП існує - обов’язок споживачів надати представникам виконавця доступ до свого житла згідно з умовами договору (ч. 1 ст. 29 чинного ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»), - суд не ухвалить про забезпечення доступу до житла іншої особи, перш ніж не буде спроб той порядок відновити. Враховуючи, що ЖЕКи ніколи не квапились із укладанням відповідних договорів із споживачами ЖКП (ч. 2 ст. 8 чинного ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»), а споживачі, відповідно, ігнорували вимоги ЖЕКу щодо надання доступу до їх квартир – треба було, спершу, змусити Кіровський ЖЕК укласти такий договір, принаймні із моїми сусідами-шкідниками. Звідси напрошувався висновок, що позиватись треба до ЖЕКу, а відповідне рішення суду повинно бути такими, що за для його виконання ЖЕК був би вимушений скористатися своїм правом звернення до суду проти моїх сусідів-шкідників з метою визнання договору між ними укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов’язкової дії (див. Постанову ВСУ у справі № 6-110цс12 від 10.10.2012 р.). Що стосується сусідів-шкідників – враховуючи, що в їх діях вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 356 КК України, було вирішено звернутись до правоохоронних органів із відповідною заявою про злочин, із тим, що б у подальшому увійти до справи цивільним позивачем у кримінальному провадженні.

ПОДАННЯ ПОЗОВУ

Протягом травня-червня 2016 р. з мого боку було кілька невдалих спроб домогтися відкриття судового провадження за згаданих обставин. Спершу - із позовом проти Кіровського ЖЕКу. У відкритті позовного провадження кілька разів було відмовлено: іноді за формальних ознак, іноді помилково. Так, наприклад, одного разу суд не врахував, що позов подається на захист прав споживача ЖКП та запропонував сплатити судовий збір відповідно до кількості позовних вимог (18 пунктів). Разом з тим, позови щодо захисту прав споживачів розглядаються загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження (Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009—2012 рр.) // Вісник Верховного Суду України. - 2013) та звільнені від сплати судового збору, відповідно до ч. 3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів». Утім, процесуального порядку врегулювання подібних непорозумінь закон не передбачає: або звертайтесь із апеляційною скаргою, якщо вважаєте, що суд помилився, або погоджуйтесь із помилковою думкою суду - усувайте неіснуючі недоліки позову і подавайте знов.

Потім була спроба відкриття судового провадження в трохи незвичний спосіб: звернення із заявою про забезпечення судом доказів шляхом огляду доказів за їх місцезнаходженням до подання позовної заяви, у порядку ч. 4 ст. 116, ч. 4 ст. 152 чинного ЦПК України. Призначеному судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Карпенко С.Ф. такій «хід конем» здався надто екзотичним: суд не стикався із подібним випадком (забезпечення доказів до подання позову) і не був впевнений, що із цим робити. Тому суддя відбувся тим, що відшукав формальні підстави та ухвалив про відмову.

Нарешті 20.07.2016 р. було подано позов на захист прав споживача житлово-комунальних послуг, про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язання вчинити дії.

22 липня 2016 року ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська було постановлено відкрити провадження у цивільній справі №203/3407/16-ц (провадження №2/0203/118425/2016) за моїм позовом до КП «ЖГ «Кіровського району» ДМР про захист прав споживачів, визнання бездіяльність протиправною та зобов’язання вчинити дії, призначивши справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 01.08.2016 року.

ПОПЕРЕДНІЙ РОЗГЛЯД

Згідно ч. 1 Стаття 128. ЦПК, після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення. Представники відповідача: юрист Мокрянська Ю.В. та гол. інженер Ісаєв С.М. жодних письмових заперечень проти позову не подали. Натомість висловили усне заперечення, зазначивши при цьому, що їм не відомо про мої чисельні звернення до відповідача у минулому, ані про проблеми із водопровідною мережею будинку. Ну а те, що якісь мешканці вчинили несанкціоноване втручання в водопровідну мережу будинку – це їх (відповідача) клопіт. Разом з тим, докази на підтвердження власної діяльності, пов’язаної з утриманням будинку - у цивільному судочинстві презумпції невинуватості не існує, – тобто докази, що спростовують обставини, викладені позивачем у позовній заяві, представники відповідача не зазначили, та у подальшому, протягом судових засідань, не надали.

Сприймаючи позов як особисту образу юрист Мокрянська Ю.В. намагалась хіба що дискредитувати особу позивача - через використання вже згаданого та вподобаного багатьма зайнятими у сфері ЖКГ риторичного прийому «апеляція до ханжества»: оголосивши звинувачення у несплаті за послуги Кіровського ЖЕКу. Однак зустрічний позов з цього приводу не висунула.

Протягом попереднього судового засідання мною було заявлено декілька клопотань.

Найбільш важливі з них:

1. Клопотання про витребування в якості доказів технічної та поточної документації будинку. Відсутність такої документації, зокрема актів загальних та профілактичних оглядів будинку та його інженерних мереж мала б довести бездіяльність КП ЖГ щодо обслуговування будинку. Щодо документація постійного зберігання, зокрема проектних схем влаштування водопровідної мережі будинку та її виконавчих креслень, за визначенням Правил 76 – вони потрібні для порівняльного аналізу, у разі проведення експертизи, з метою визначення недоліків, які зазнала мережа протягом бездіяльності Кіровського ЖЕКу та після несанкціонованого втручання сусідів-шкідників. Суд ухвалив задовольнити!
2. Клопотання про витребування в якості доказів договору Кіровського ЖЕКу із сусідами-шкідниками, які вчинили несанкціоноване втручання у внутрішньобудинкову водопровідну мережу будинку. Про необхідність наявності такого договору я вже згадував раніше. Існування такого договору означало б, що його істотні умови щодо доступу представників Кіровського ЖЕКу не виконуються. І незалежно від того, за чиєї саме провини – це надавало б мені змогу розраховувати на задоволення клопотання про забезпечення судом огляду доказів за їх місцезнаходженням, тобто огляду розподільчої системи внутрішньобудинкової водопровідної мережі будинку, доступ до якої можливий лише через квартиру сусідів-шкідників. Відсутність такого договору доводило б системну бездіяльність ЖЕКу, зокрема щодо здійснення утримання інженерних мереж будинку - через об’єктивну неможливість виконувати такий обов’язок, не маючи гарантованого (встановленого договором) доступу до житла чи іншого володіння споживачів. Суд ухвалив задовольнити!
3. ЗАЯВА про забезпечення судом доказів шляхом огляду доказів за їх місцезнаходженням, - у порядку ч. 1, 2 ст. 135 старого ЦПК України. Суд ухвалив відмовити!

Нажаль подібні ухвали окремо від рішення суду оскарженню в апеляційній інстанції не підлягають. А оскаржувати було що. Так, відповідно до п. 15 постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009 № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», під час попереднього судового засідання за заявою особи, яка бере участь у справі, суд може вирішити питання про забезпечення доказів, якщо для цієї особи подання потрібних доказів є неможливим або в неї є труднощі у поданні цих доказів. Закон не обмежує коло доказів, які можуть бути забезпечені судом, і здійснення процесуальних дій щодо забезпечення доказів. А відповідно до абзацу 2 п. 13 згаданої постанови, якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять в собі всіх необхідних даних і у сторін є обґрунтовані складнощі у наданні додаткових доказів, суд за їх клопотанням зобов'язаний сприяти їм в одержанні або витребуванні таких доказів (ч. 4 ст. 10, ст. 137 ЦПК).

Утім, до початку розгляду судом заяви про забезпечення судом доказів шляхом огляду доказів за їх місцезнаходженням, суд зробив сторонам дивну пропозицію: оглянути докази бездіяльності відповідача, що знаходяться у квартирі сусідів-шкідників, разом та із допомогою самого відповідача! Отже заява позивача про забезпечення доказів судом за «допомогою» суду перетворилась на заяву про забезпечення доказів бездіяльності відповідача самим відповідачем!

Для тих, хто не зрозумів – нагадую, що саме в не здійсненні відповідачем регулярних технічних оглядів, а також не реагуванні на мої чисельні звернення щодо огляду ділянки водопровідної мережі, зокрема тієї, що пролягає в квартирі сусідів-шкідників, і полягає спірне питання із ЖЕКом та відповідні позовні вимоги. Зазначене спірне питання є частиною позовної заяви (обставиною) – тобто має бути досліджено протягом судового провадження і вирішено під час винесення рішення по справі, а НЕ ПІД ЧАС ПОПЕРЕДНЬОГО РОЗГЛЯДУ СПРАВИ, ВИРІШУЮЧИ ОКРЕМІ КЛОПОТАННЯ СТОРІН. Отже, мотивуючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів тим, що «обстеження вказаних об’єктів можливо позивачем разом із відповідачем» суд, фактично, вирішив питання, яке мав вирішувати приймаючи рішення по справі. Крім цього, зазначений висновок суду ґрунтується виключно на припущенні суду про те, що такий тандем між позивачем та відповідачем можливий, покладаючись виключно на «не заперечення» відповідачем у тому ж судовому засіданні того, що «вони в змозі разом із позивачем здійснити всі необхідні обстеження». І все це - проти наданих мною доказів ігнорування відповідачем моїх чисельних звернень напередодні позову, а також відомостей на підтвердження складнощів в самостійному отриманні таких доказів. Разом з цим, навіть цією чудернацькою ухвалою суд до вчинення спільних дій не зобов’язав ані мене, ані відповідача. Ухвалою суд тільки-но висловив припущення!

Також на попередньому судовому засіданні суд за власної ініціативи ухвалив залучити до справи, в якості третьої особи, сусіда-шкідника – того, що здійснив несанкціоноване втручання в водопровідну мережу з боку свого житла. Утім третя особа не з’явилася в жодне судове засідання, при тому, що була належним чином повідомлена.

[далі буде]