щодо загроз основам національної безпеки й оборони через грабунок Українського Народу внаслідок приватизації державного майна, невизнання її результатів
Заява Партії захисників Вітчизни щодо загроз
основам національної безпеки й оборони через грабунок Українського Народу
внаслідок приватизації державного майна, невизнання її результатів
12 червня 2018 року м.
Київ
7 березня 2018 р. набули чинності
нові правила приватизації в Україні — Закон "Про приватизацію державного і
комунального майна". Влада в черговий раз анонсувала початок "чесної, прозорої та конкурентної"
приватизації. І вже 3
травня 2018 року Уряд затвердив перелік об’єктів державної власності, що
підлягають приватизації у 2018 році.
Партія
захисників Вітчизни, вивчивши прийятий Закон
«Про приватизацію державного майна» від 4 вересня 2017 року за № 7066, висловлює глибоке обурення через порушення
вимог Конституції України, що грубо суперечить
інтересам Держави та Українського Народу.
Українська
приватизація була непрозорою, неконкурентною. Її результати є одними з
найгірших у світі. З 1992 р. в Україні роздержавлено 133 тис. об'єктів.
Державний сектор за цей час скоротився до 16%. І хоча приватизація великих
стратегічних об'єктів відбувалася в Україні виключно за грошові кошти, а закон
передбачав обов'язкову конкуренцію покупців, 5/6 економічного потенціалу великої європейської країни було
приватизовано менш як за 11 млрд дол. США. Це лише 13% номінального ВВП України
1990 р.
На засіданні Спеціальної
контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації 4 березня 2015
року було встановлено, що при проведенні «великої» приватизації у минулі
роки мали місце порушення законодавства, зокрема, за інформацією І.В. Коломойського, незаконною є
приватизація ДАК «Укррудпром», оскільки
спеціальний Закон України «Про особливості приватизації
підприємств Державної акціонерної компанії "Укррудпром" від 09.04.2004
№ 1677-IV створив нерівні
умови для учасників конкурсу, порушувались кримінальні справи проти
окремих учасників конкурсу. А внаслідок
змови олігархів щодо приватизації зазначеного об’єкту ринковою
вартістю на той час - 50 млрд.дол.США,
держава отримала лише 500 млн. дол.США і
він готовий надати більш детальну інформацію з цього та і деяких інших питань
приватизації стратегічних об’єктів в Україні. Зокрема І.В.
Коломойський повідомив, що щомісячно, під тиском,
надавав хабара в розмірі 5 млн. доларів США, загалом
110 млн.доларів США, на вимогу
діючого тоді Президента України Кучми Леоніда Даниловича, через його зятя
Пінчука В.М., за право управляти компанією «Укрнафта»,
і готовий давати свідчення з цього питання. Однак,
правоохоронні органи України чомусь не зацікавлені в проведенні розслідувань за
вказаними фактами.
Голова Партії захисників Вітчизни
ще в 2004 зазначав, що Закон України "Про особливості приватизації
підприємств Державної акціонерної компанії “Укррудпром” є неприйнятним та такий, що суперечить положенням Конституції України,
Бюджетному кодексу та іншим законам України, і впровадження якого призведе до
порушення прав громадян на безпечне життя, економічних інтересів Держави
України та її довкілля, про що зареєстрував відповідну постанову.
Окрім того, проведена у 2003 році
приватизація Нікопольського заводу феросплавів (далі - НЗФ) суперечить
державним інтересам. Згідно оголошення, що було оприлюднене Фондом державного
майна України (далі - ФДМУ) у газеті “Відомості приватизації” від 26 лютого
2003 року, початкова ціна 25 відсотків
пакету акцій НЗФ була визначена на мізерному рівні 53 мільйонів гривень. Не зважаючи на численні експертні висновки
щодо реальної ринкової ціни акцій НЗФ у розмірі не менш 400 – 500 мільйонів
гривень, ФДМУ, в інтересах заздалегідь визначеного покупця, за рахунок
корумпованих умов конкурсу, створив ситуацію, коли тільки один потенційний
покупець був допущений до участі у конкурсі. Продаж 25 відсотків пакета
акцій за 205 мільйонів гривень, а згодом - продаж наступного 25 відсоткового
пакета також за 205 мільйонів гривень, нанесли
державі збитки у розмірі біля 500 мільйонів гривень.
Констатуємо, що новели, які запропоновані в Законі призводять до реальних загроз основам
національної безпеки та оборони, зростання частки іноземного капіталу, в
тому числі країни-агресора, що може
загрожувати існуванні Держави взагалі.
Ми категорично зазначаємо, що такого порушення
Основного Закону не дозволяла собі навіть злочинна влада Азарова-Януковича.
Прийнятим
Законом звужуються зміст та обсяг
існуючих прав і свобод, що прямо суперечить статті 22 Конституції України,
знижуються реальні шляхи захисту майнових інтересів Держави, відкриваються
шляхи до захоплення стратегічно-важливих об’єктів України державою-агресором
через офшорні компанії, ризики концентрації об’єктів державної власності в
руках олігархів, загальмується розвиток культури, звужує роль трудових
колективів.
Законом
покладено на Фонд державного майна України функцію реалізації державної
політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного
майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та
професійної оціночної діяльності.
Однак, нелегітимно призначений Голова Фонду державного майна України В.
Трубаровне зможе належним чином ефективно здійснювати захист державного майна.
Так, Відповідно до статті 85
Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить призначення за
поданням Прем’єр-міністра України Голови
Фонду державного майна України. Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6
вересня 2017 року було покладено тимчасове виконання обов’язків Голови Фонду
державного майна України на Трубарова Віталія
Миколайовича, в той час, коли Голову
ФДМУ Білоуса І.О. було звільнено ще 13 квітня 2017 року. Відповідно
до статті 1 Закону України «Про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб,
яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент
України або Верховна Рада України за поданням Президента України» у разі звільнення (відставки) особи, яку призначає на
посаду за згодою Верховної Ради України Президент України, або особи, яку призначає на посаду Верховна
Рада України за поданням Президента України, обов'язки
звільненої особи тимчасово, але не більше одного місяця, виконує перший заступник
(а у разі його відсутності -
заступник) цієї посадової особи, призначений
конституційно легітимною особою. Але ніяк не керівник
Апарату Фонду державного майна України.
В процесі приватизації державного майна, фактично, можуть
приймати участь громадяни країни-агресора, офшорні компанії, інші міжнародні
корпорації.
На фоні світової тенденції посилення боротьби із
податковими гаванями Україна зміцнює позиції офшорних компаній. До 2018 року діяла повна заборона зареєстрованим в
офшорних зонах або країнах з "чорного списку" FATF компаніям брати
участь у приватизації. За новим законом
такі компанії допускатимуться до приватизації, якщо їх частка у статутному
капіталі покупця становитиме менше 50%. Цен і що інше, як здача інтересів
Народу України.
Аналогічна
ситуація і з резидентами держави-агресора. Купівля ними українських активів
буде можливою, якщо вони не є юридичними особами з істотною участю
держави-агресора. Тобто, компанія із 49+9% акцій відповідно офшорного і
російського представництва матиме право участі у приватизації.
Не
передбачає закон і належного постійного моніторингу змін у структурі власності
покупця. Отже, один постприватизаційний "навмисно-безнадійний" кредит
у російському держбанку може змінити структуру власності покупця на користь
держави-агресора.
Скасування передприватизаційної підготовки, обов'язковим елементом якої була
інвентаризація усіх активів підприємств, перевірка діяльності керівника та
органу управління, створює загрозу
амністії усіх злочинних доприватизаційних оборудок.
Новий
порядок формування стартової ціни об'єктів приватизації несе небезпеку значного
заниження бюджетних надходжень. На об'єкти великої приватизації її формуватиме
радник. Від цієї ціни не зможе відступити навіть уряд. Заявлено, що радниками
будуть міжнародні інвестбанки або аудиторські компанії "великої
четвірки", натомість в законі про це не йдеться.
Норми передбачають можливість придбати навіть майно, що
знаходиться у власності Служби
безпеки України та Збройних сил України якщо не забезпечувало виконання
встановлених законодавством завдань.
Майно заборонених до приватизації підприємств також може
відчужуватись, якщо воно більше трьох років не використовувалось у виробництві.
Ось з якої причини на ключові
стратегічні об’єкти призначається менеджмент із захмарними заробітними платами.
Заробітна плата очільника Укрпошти становить більше 330 тис.грн., Укрзалізниці
– 460 тис.грн., Адміністрації морських портів України – 320 тис. грн..
Значна
кількість підприємств державного сектору економіки має стратегічне значення для
економіки України як на теперішній час, так і в майбутньому. Задля виходу
країни із економічної та фінансової кризи необхідно, щоб відновив роботу
реальний сектор економіки. Належне функціонування державних підприємств та
суб’єктів господарювання з державною часткою власності є важливим інструментом
прямого та опосередкованого впливу держави на відповідні галузі та сектори
економіки.
Необгрунтована та поспішна приватизація підприємств
державної форми власності суперечить національним інтересам України, спричинить
різкий занепад економіки країни, стане однією з причин зниження життєвого рівня
громадян, та буде мати надзвичайно негативні соціально-економічні наслідки для
населення України.
Однак, Уряд включив до списку об’єктів,
що підлягають приватизації Турбоатом, Одеський припортовий завод та обласні
електрогенеруючі станції.
“Турбоатом” є головним підприємством з проектування
і виготовлення турбін для атомних електростанцій. На даний час підприємство
успішно реалізує стратегічний курс на зростання обсягів виробництва, випуску
продукції на експорт, підвищення якості продукції, раціональне використання
усіх видів ресурсів. Ще наприкінці 90-х років вказане підприємство підписало
контракт із Іраном про поставку турбін вартістю близько 350 млн. доларів
США. Фінансовий план харківського заводу
"Турбоатом" на 2018 рік з чистим прибутком понад 763 мільйони
гривень.
Два
закони України (про приватизацію та про трубопровідний транспорт) забороняють
приватизацію магістральних трубопроводів. У них дається
визначення, що це не просто "труба", а "технологічний
комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід
з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом". Натомість ОПЗ тричі виставляли на продаж разом із комплексом перевалки.
Скасування приватизації ОПЗ у 2009 р., коли за
підприємство було запропоновано 625 млн дол., та обидві провальні
приватизаційні спроби 2016-го (зі стартовою ціною 527 млн і 201 млн дол.
відповідно) характеризують здійснювану
державну політику приватизації як неадекватну та позбавлену належного
економічного аналізу і прогнозу. А сьогодні ОПЗ виставили на продаж вже за 50 млн. дол.
США.
До потенційних збитків держави у розмірі 424 млн
дол. можна додати мільярдні збитки заводу від перманентних арештів рахунків,
зупинок виробництва, застосування давальницьких схем, а також від здійснення
господарської діяльності та корупційних оборудок із постачання газу на
підприємство, що призвели до виникнення підтвердженого у міжнародних судових
інстанціях боргу ОПЗ за поставлений газ у розмірі вже понад 250 млн дол.
На тлі загострення проблем енергетичної безпеки у
світовому масштабі в Україні приватизація найважливіших з точки зору
національної безпеки об'єктів енергетики відбувалась
і відбувається не у відповідності з вимогами законодавства. Ця приватизація була по суті передачею
найважливіших енергетичних об'єктів конкретним фінансово-промисловим групам на
заздалегідь визначених неконкурентних умовах — більшість конкурсів відбулися за
участі одного або двох учасників і без участі відомих іноземних інвесторів. Як
наслідок, ринки постачання електроенергії, газу та інші є повністю
монополізованими з нульовим рівнем конкуренції, а найбільший донецький
олігарх успішно інвестує кошти не у розвиток підконтрольних енергетичних
компаній, а у політичні проекти з метою отримати переважний вплив на прийняття
тарифних рішень лише формально незалежним державним регулятором — Національною
комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних
послуг.
Недопустимо проводити приватизацію
державного майна у той час, коли більшість державних органів в Україні і досі
наскрізь просякнута корупцією. У зв’язку з цим до виходу України з політичної
кризи, закінчення АТО, необхідно зупинити процедури відчуження державного
майна.
Через необхідність недопущення погіршення стану економіки України та
необґрунтованої, недоцільної, неефективної приватизації об’єктів права
державної власності в період поглибленої економічної кризи.
Як вбачається із аналізу історії виходу країн світу
з фінансово – економічних кризових ситуацій, важливими та визначальними
умовами, що мають вирішальне значення, є ефективний контроль та оперативні
механізми впливу держави на економіку країни.
У зв’язку з цим варто наголосити, що управління
об’єктами державної
власності віднесено до повноважень
Кабінету Міністрів України (стаття 116 Конституції), тоді як законодавчі
умови його здійснення, правовий режим власності визначаються виключно законами
України (статі 85 та 92 Конституції).
Ухваленим
Законом дозволяється суттєво розширити перелік
об’єктів приватизації. Норми передбачають можливість
придбати навіть майно, що знаходиться у власності Служби безпеки України та Збройних сил України якщо не забезпечувало виконання
встановлених законодавством завдань.
Партія захисників Вітчизни звертається до Президента України,
Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України :
1.
ТЕРМІНОВО призначити легітимного
Голову Фонду державного майна України;
2.
Зупинити процес безпідставної приватизації державного майна,
як такий, що загрожує суверенітету та територіальній цілісності, сприяє
узурпації, концентрації та централізації влади, звужує права громадян;
3.
Суворо дотримуватись
вимог чинної Конституції та законів України всіма посадовими особами.
Голова Партії захисників Вітчизни Юрій Кармазін
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.