Власник сторінки
Голова партії "Соціальна справедливість", депутат Київської міської ради
Чи продовжиться тарифний геноцид?
Нещодавно КМУ повідомив про те, що В.Гройсман прийняв непросте для себе рішення, відмовившись від вимоги МВФ щодо підвищення тарифів на газ для населення з початку квітня. Що ж, нарешті дочекались того, що хоч раз вимога МВФ по тарифах була відсунута. Але радіти з цього приводу ще не варто: повторний перегляд тарифів заплановано на 1-ше червня і невідомо, чи зможе Прем’єр «тримати удар» знову. Більше того, виникає питання, а де ж наші можновладці були раніше, коли приймались антилюдські рішення про необґрунтоване підвищення тарифів?
Дана тема – одна із найболючіших для громадян України. Адже усього за декілька років влада спромоглась практично загнати населення за межу бідності, прирівнявши ціну на газ до рівня імпортного паритету, та змусивши середньостатистичного українця віддавати близько половини своїх доходів за комунальні послуги. Для порівняння в Німеччині ця цифра становить 10%, в США - 7%, у Великобританії - 8%, Латвії - 20%.
З цього приводу нашою організацією «Соціальна справедливість» було ініційовано масштабне всеукраїнське дослідження громадської думки з проблеми вартості тарифів. За його результатами – 90% опитаних по всій Україні не задоволені рівнем тарифів.
Борги населення за ЖКП перевищили 28 млрд.грн. у 2017 році, що стало абсолютним антирекордом за часи незалежності. Усе це є свідченням того, що тарифи нинішнім урядом формуються безпідставно завищено, що вони не відповідають реальній платоспроможності громадян.
Крім того, чому при розрахунку ціни на газ для населення не було враховано те, що в Україні видобувається власний газ, собівартість якого в рази нижче? Чому не було враховано інтереси звичайних громадян, які і без підвищених тарифів ледь зводили кінці з кінцями?
На сьогодні роздрібна ціна на природний газ становить близько 10 000 гривень за 1000 куб.м. (230-250 дол за 1000 куб/м плюс витрати на доставку газу внутрішніми трубопроводами, обслуговування системи, ПДВ, а також націнка Нафтогазу). Ця цифра лягла тягарем на споживачів – громадян України. В той же час, варто підкреслити, що собівартість видобутку власного газу за різними даними становить близько 3000 грн. за 1000 куб.м. Це вже із закладеною рентою, яка сплачується до держбюджету здобувачами газу. А продають його населенню по тій самій, ринковій ціні, яка більше ніж в 3 рази вища? Хто заробляє на власних громадянах, забираючи у них останні гроші? Де виконання норми Конституції, згідно якої надра належать народу України? Чому про це забули?
Декілька слів про МВФ. Це - комерційна організація, яка видає кредити на умовах платності та висуває до усіх реципієнтів майже шаблонні умови їх отримання. Мета цих умов одна: запевнитись у платоспроможності реципієнта та його можливості повернути отримані кошти в майбутньому шляхом проведення різних реформ. Завдання влади в цьому питанні - в ході переговорного процесу довести кредитору свою платоспроможність у майбутньому. Це можна зробити наступним чином: а) показати реальний та ефективний план реформ з відродження економіки та, відповідно, наповнення бюджету за рахунок активізації господарської діяльності; б) скоротити видатки бюджету: урізати соціальні виплати, підвищити пенсійний вік тощо; в) підвищити тарифи, податкове навантаження і так далі. Це три основні шляхи.
Як ви вже зрозуміли і відчули на собі, наша влада очевидно вибирає другий і третій варіанти. І це говорить лише про її неспроможність до комплексних та якісних економічних реформ в державі.
Виникає ще й інше питання, чи потрібні кредити такою ціною? Сьогодні сукупний державний борг України перевищив відмітку 80% ВВП. Країна залучає нові і нові транші, платить за це надто високу ціну, проводячи жахливі для населення реформи, і в результаті витрачає отримані кошти на погашення старих боргів. Це замкнуте коло, виходу з якого не знайти.
Саме тому вважаю за необхідне змінити формат співробітництва з МВФ: потрібно підсилити переговорну позицію і робити акцент на реформи по активізації економіки, а не тільки на скороченні видатків та підвищенні тарифного тиску. Необхідно залучати кошти в реальний сектор економіки для реалізації національних інфраструктурних та промислових проектів.
Що стосується тарифної теми, то тут маю чітку і жорстку позицію: потрібно зупинити зростання тарифів та ввести кримінальну відповідальність за їх безпідставне завищення, провести реструктуризацію боргів українських сімей, провести модернізацію ЖКГ коштом олігархів, забезпечити державний контроль за якістю ЖКП. Звичайно, це зробити важче, ніж просто підвищити тарифи до непосильного для населення рівня, але ж для чого народ України вибирав владу, якщо не для кропіткої роботи в інтересах держави?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.