Імператор залізних строф

найсильніших український поет усіх часів, на мою думку.

дякую моїй дорогій вчительці української мови та української літератури Валентині Опольській. Валентина Федорівна читала його "Шевченко" так, що я не міг заснути, поки не вивчив на пам'ять, знаючи, що ще прийде "бунт буйних майбутніх рас" і "лютий зір прозрілого раба".

він найкраще міг передати український дух словом. хоча по крові був українцем наполовину, його мама Гликерія була чорногоркою.

як курсант Київської військової школи був відправлений на службу в російську царську армію. служив зокрема у стрілецького полку на Південно-західному фронті, потім потрапляє до 2-ої кулеметної роти, був ад'ютантом начальника штабу 1-ї Туркестанської дивізії полковника Є. Мєшковського. у 20 (!) років мав звання поручика!

у 1917 перейшов до армії Української Народної Республіки. був ад'ютантом генерала Василя Тютюнника, командувача Наддніпрянською Армією УНР, який помер від тифу на руках у Евгена (Маланюк просив називати себе саме так, не любив м'яку літеру "Є").

був в полоні.

дуже важко пережив втрату Україною здобутої в боях Незалежності - тож не повторімо помилок тих часів! - мусив виїхати в еміграцію.

двічі!

другий раз - з окупованої совєтами Польщі після того, як енкаведисти замордували його друга Юрія Липу.

похований на православному кладовищі Святого Андрія в Саут-Баунд-Брук у штаті Нью-Джерсі.

геніальний.

н е д о о ц і н е н и й.

ні сучасниками, ні нині.

хто не знає - почитайте обов'язково! мурашки по шкірі - гарантовано.