Коли ми ведемо порожні, непрактичні балачки про політику, розмова точиться навколо національної ідеології та провідників нації.
Всі бідкаються, що нації не вистачає єдності та сильної руки, ракова пухлина корупції руйнує націю. Тому, кажуть, треба воювати і наводити порядок, застосовуючи силу направо і наліво, чи то пак, праву силу маршируючих колон проти лівих людей, які не хочуть ставати в стрій і спілкуватися однією мовою, точніше, кричати хором одні й ті ж слова. Суспільство і державу якось без зайвих розмірковувань вважають інструментами нації, не кажучи вже про багатостраждальну особистість, загнану в глухий кут героїчного самозречення на службі та у сім’ї. Нам кажуть також, що світом правлять Об’єднані Нації чи якісь багатії за лаштунками національної атрибутики.
Що ж то за нація, яким чином вона приносить силу та багатство і чому так звані нації жодне сторіччя не здатні прожити спокійно без божевільних воєн та революцій?
Слово “нація” походить від латинського Natio. Так звали давньоримську богиню народження, покровительку жінок, які рожають.
Про богиню Націю згадує знаменитий оратор Цицерон у праці “Про природу богів” (De Natura Deorum). За його свідченням, богині Нації поклонялися у храмі в місті Ардеа, розташованому неподалік від Риму.
Храми давніх божеств, як правило, виконували функції комунальних установ. Легко здогадатися, що храм богині Нації був чимось середнім між пологовим будинком та сирітським притулком.
Вагітні одинокі чи злиденні жінки народжували дітей в храмі, причому небажане потомство залишали тут же турботливим жрицям. Багатії наймали повитуху, щоб приймати роди вдома. Але вміла високооплачувана повитуха повинна була мати досвід, здобутий, без сумнівів, у тому ж храмі при прийнятті родів у бідноти. І навіть багаті жінки ходили вклонятися богині Нації та приносили жертви з молитвами про пологи без ускладнень.
Ім’я богині Нації для простих римлян, плебеїв, стало синонімом поняття народження та роду, як слово “гуглити” в сучасному світі стало синонімом пошуку в Інтернеті: успішні бренди з плином часу нерідко перекочовують у словник.
Однак Нація не входила до пантеону головних римських божеств і зневажливо відносилася римськими патриціями, аристократією найбагатших сімей імперії, до розряду місцевих та племінних богинь. Так формувалося двозначне ставлення до жіночої богині, до того ж неблагородної, в мілітаризованому суспільстві цілком чоловічої зверхньої влади.
Богиню Націю стали вважати покровителькою байстрюків, язичників, варварських племен, ставлення до яких у старосвітських снобів було приблизно таким самим, як нині націоналісти ставляться до нелегальних мігрантів.
У комедіях римського драматурга Плавта поняття natio hominum (людський рід, людська нація) позначало, в залежності від контексту, і всіх людей в цілому, і голодний натовп, і туземців. Себе римляни називали не нацією, а публікою (publica – спільнота), і свою державу називали республікою, тобто, спільним ділом (res publica). А от туземці, яких римляни називали націями, зрештою почали самі себе так називати.
Крім того, оскільки кожен рід мав свою землю, завойовану і жалувану римлянами іноземним легіонерам або отриману в спадок від предків, поняття нації почало асоціюватися не тільки з певним родом, але і з його територією.
При цьому ставлення до “націй” як до чужих людей залишалося незмінним. Наприклад, християнський філософ і правник Тертуліан у трактаті Ad Nationes критикує язичників.
Римляни намагалися підтримувати вороже ставлення варварських племен одне до одного і владарювати над світом, як вищі арбітри в усіх конфліктах та чварах. Пізніше ту саму політику реалізував Ватикан, а зараз це давнє “поділяй і владарюй” приписують Москві та Вашингтону.
Об’єднані, на словах, нації за своїм походженням приречені жити у злиднях та ворожнечі, бо хтось колись вирішив, що життя – це війна. З цього приводу Плавт іронізував у п’єсі “Осли”, що людина людині вовк (homo homini lupus est), а Сенека міркував серйозніше: людина людині святиня (homo homini sacra res).
Як подолати генетичний код “народжені у бідності, щоб воювати”, закладений у саме поняття нації, як гнила серцевина? Думаю, не скажу нічого нового, бо рецепт протиотрути відомий здавна: повага до кожної людини, ставлення до інших як до братів і сестер незалежно від будь-яких відмінностей. Ворожість, насильство, агресія не вирішує проблеми, а продукує зло тиранії та окупації, провокуючи повстання та війни.
Щоб бути багатими, треба бути капіталістами, вміти здобувати та використовувати добро, а не гнатися за манівцями. Багатство є станом душі, коли власна індивідуальність асоціюється зі своїми здобутками. Кожне багатство є уявним, те ж золото не допоможе уникнути могили, але допоможе зробити життя щасливішим. І щастя починається з більш широкого мислення.
Люди навколо тебе – твій капітал, народ є соціальним капіталом. Більше людей, більше багатства. Тому краще не сидіти, як жмот, над купкою “своїх”, а робити добро і приймати нагороду, розширюючи свій соціальний капітал до цілого людства.
Моя нація людство, моя держава всесвіт. Я вірую в себе, і віра допомагає мені задовольняти потреби та досягати щастя. Бо я вклоняюся людям, які вклоняються мені. Взаємна повага і довіра створює спільне багатство, капітал миру, захищений взаємною довірою людей від пустої ворожнечі.
Коли богиня Нація народжуватиме більше практичних філософів, ніж злих гладіаторів, світ безглуздого кровопролиття засипле піском історії, і ми зможемо перегорнути годинник та дати відлік новому тисячоліттю плідної творчості, мудрого добробуту та радісного життя кожної людини.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.