Житомирський окружний адміністративний кишеньковий суд влади

Знакомые юристы, которые оказывали содействие в решении спорных вопросы по земле, попросили запостить материальчик. Написан просто, речь не казенная, что не может не радовать.

Житомирський окружний адміністративний суд впевнено увійшов до пулу судів, що мають постійне «ручне управління» влади.

Українські суди займають одну з найголовніших ролей в колоді владних активів. Залежно від регіону і місце розташування вони відіграють різноманітні ролі.

Так Печерський та Шевченківський районні суди міста Києва спеціалізуються кримінальними та адміністративними справами проти патріотів України та націоналістів. Виконуючи свою функцію – «творити» політв’язнів, вони запроторили за грати Захисників конституції – учасників акції протесту проти внесення злочинних змін в основний закон 31.08.2015 року, «Мукачівських повстанців» що   боролися проти свавілля місцевої мафії та депутатів на Закарпатті та «вбивць Бузини» Медведька та Поліщука. Кураторами цих судів є СБУ та МВС. Головою Печерського суду є Козлов Руслан Юрійович, заступником голови суду є Білоцерківець Олег Анатолійович. Головою Шевченківського суду є Савицький Олег Антонович, заступником голови суду є Осаулов Андрій Анатолійович.

Солом’янський районний суд став «зговірливим» після ініціювання «підпалу» та переносу матеріалів до приміщення Шевченківського суду. Цим фактично була заморожена діяльність антикорупційних органів – НАБУ та САП. Інформація про хід розглядів справи та невідворотність ухвалення такого запобіжного заходу як тримання під вартою вчасно ретранслюється звинувачуваним справ НАБУ, що дозволяє їм вчасно знаходити шляхи для відступу – втікати за кордон чи на лікарняне ліжко. Подібне було з фігурантами справи Оніщенка та екс-головою ДФС Романом Насіровим. Певною мірою Соломянський суд підіграв і 1й заступниці Державної міграційної служби Діні Пімаховій – інформація про санкцію на прослуховування номерів голови міграційної служби була «злита» Генеральній прокуратурі Україні. В результаті Ю.Луценко «торгував» в розмовах з Ситником декількома затриманими агентами НАБУ. Солом’янський суд є настільки цінним для теперішньої влади, що вона всіма силами, не дивлячись на заклики антикорупційних органів, громадськості та навіть Президента України, намагається саботувати створення незалежного Антикорупційного суду. Куратором суду виступає представник Генеральної прокуратури України. Головою суду є Шерементьєва Людмила Антонівна. Заступником голови суду є Коробенко Сергій Віталійович.

Краматорський суд не дивлячись на своє розташування в зоні проведення Антитерористичної операції чомусь розглядає достатньо резонансні справи в масштабі України. Цьому підтвердження є нещодавня публікація розслідування Аль-джазіри та Української правди (). Напрямком роботи суду є зовнішньоекономічні справи, рішення по яким ретельно «засекречують». Поки Харківський суди відпускають сепаратистів на «умовні» терміни та «хоронять» справу рюкзаків Авакова, Краматорський окружний суд під кураторством Військової прокуратури, а саме Анатолія Матіоса, займається «поверненням боргів Януковича». Тільки от робиться це так, що гроші опиняються не в державному бюджеті, а на рахунках офшорних компаній, а компанії на які були виведені гроші оскаржують «костурбаті» судові рішення в європейських інстанціях. Головою суду є Літовка Валерій Володимирович. Заступником голови суду є Михальченко Анастасія Олександрівна.

Важливою складовою судового «кулака» влади є Житомирський окружний адміністративний суд. На відміну від Краматорського суду – він спеціалізується на внутрішньо економічній діяльності. Керівником суду є Черноліхом Сергій Вікторович, заступником голови суду є Романченко Євген Юрійович. Суд діє за кураторством міністра регіонального розвитку Генадія Григоровича Зубка та «сірого кардинала» БПП Сергія Березенка. Зубко познайомився з керівництвом суду ще коли був місцевим депутатом від «Батьківщини». Не дивлячись на те що більшість суддів була призначена президентом Януковичем, в Житомирі їм довелося розпочинати роботу у співпраці з представниками тодішньої «опозиції». Житомирський суд запам’ятався окремими рішеннями по фабриці «Житомирські ласощі», скандали навколо якої тривають ще з 90-х років та опинився в епіцентрі «бурштинової справи».

Борислава Розенблата та Максима Полякова. Розенблат, що успадкував мандат від Зубка, отримав можливість впливати на суд від своїх старших партнерів. Саме за рішення суду по скасуванню спеціальних дозволів на користування надрами ряду компаній, Розенблат отримав від агента НАБУ «Катерини» значний об’єм грошей. Не дивлячись на те що сам Розенблат виявився розмінною монетою в цій справі, судді продовжили службу владній вертикалі, а не закону. В «кошмаренні» бізнесу прийняло участь 9 з 18 судів Житомирського окружного суду – Черноліхов, Семенюк, Романченко, Попова, Шуляк, Липа, Горовенко, Черняхович та Капінос.

Таким чином, як 5 пальців стискаються в кулак, 5 відносно невеликих судів зібраних під єдиним покровительством, наступників «регіоналів» успішно ставлять хрест на усіх намірах на позитивні зміни в Україні. Особливим цинізмом є те що вони заважають не тим хто просить змін та покращення життя, вони «закривають» та «кошмарять» активних людей та їхні прояви, будь-то заклики до змін чи протидія беззаконню, робота незалежних антикорупційних органів чи прозора діяльність бізнесу.