ЧИ ГОТОВА УКРАЇНА ДО РЕВАНШУ АНТИ-МАЙДАНУ?

За великим рахунком, подібний реванш відбувається мало не щодня. Ми втрачаємо позиції там, де раніше вже завоювали їх. Корупціонери у нас під носом здійснюють свої оборудки, а ми фактично нічого не можемо зробити. Політики й не сповідували ідей та ідеалів Майдану, але за інерцією продовжують віщати те, що подобається народу. Зараз залишається лише втримувати ситуацію, щоби кількісні показники реваншу не переросли в якісні.

ЧИ ГОТОВА УКРАЇНА ДО РЕВАНШУ АНТИ-МАЙДАНУ?

За великим рахунком, подібний реванш відбувається мало не щодня. Ми втрачаємо позиції там, де раніше вже завоювали їх. Корупціонери у нас під носом здійснюють свої оборудки, а ми фактично нічого не можемо зробити. Політики й не сповідували ідей та ідеалів Майдану, але за інерцією продовжують віщати те, що подобається народу. Зараз залишається лише втримувати ситуацію, щоби кількісні показники реваншу не переросли в якісні.

Найбільш небезпечним реванш може бути в трьох точках.

Насамперед ідеться про вибори до Верховної Ради України, які за певних обставин можуть стати дочасними. Вже зараз стає очевидним, що анти-Майданних сил у ньому буде значно більше, ніж зараз. Головне, щоб прихильникам Революції гідності вдалося створити щось на кшталт нинішньої про-європейської коаліції й продовжити реформи. Якщо цього не станеться, то буде не лише поразкою національно-демократичних сил, а й передумовою створення коаліційного уряду. Здається, в цьому нема нічого страшного, адже подібні уряди функціонують в багатьох країнах світу. Але там національна демократія вже стала доконаним фактом. В українських же реаліях коаліційний уряд, якщо справа таки дійде до його створення, здебільшого не рухатиметься вперед у здійсненні реформ, а реагуватиме на дії чи бездіяльність проросійських сил у ньому. Щоб унеможливити розвиток ситуації за подібним сценарієм, нинішнім народним депутатам України до закінчення їхньої каденції слід розробити, прийняти і втілити у життя такі закони, які би заблокували повернення назад.

Друга точка – це президентські вибори. Або Порошенко зможе навести вичерпні аргументи, що більше не повторюватиме стратегічних помилок , які можуть призвести до реваншу анти-Майдану, або нам потрібен інший лідер, який більш рішуче просуватиме Україну до Європи, а всередині країни здійснюватиме реальні, а не бутафорні реформи. В іншому випадку українці можуть надати перевагу блідій копії Януковича, але більш цинічній і підступній, і, головне, вже відверто орієнтованій на Кремль. Це означатиме згортання усіх напрацювань за роки національно-демократичних перетворень.

І, нарешті, третя точка – це російсько-українська війна. Якщо у нас побільшає проросійських сил у Верховній Раді України, буде створений коаліційний уряд, де проросійські міністри диктуватимуть свою волю, українці проголосують за проросійського президента, то цілком очевидно, що ситуація на Донбасі розвиватиметься за російським сценарієм. Про завершення війни й повернення Криму не доведеться вже говорити, а російська окупація може розповсюдитись й на інші українські області.

Звичайно, ці жахалки – один із найнеймовірніших сценаріїв. Сподіваюся, що українцям вистачить здорового глузду не допустити цього, щоби в кінцевому результаті закінчити війну, відновити кордони з Росією, повернути Крим, встановити українську владу.

Очевидно, буде щось середнє між песимістичним і оптимістичним сценаріями. Але завжди слід пам’ятати, що сили анти-Майдану не дрімають і готові у будь-який момент влаштувати Україні реванш за повною програмою.

Анатолій ВЛАСЮК

27 листопада 2017 року