Шляхами української корупції: йдемо на поправку?

25 ноября 2017, 11:44
директор Communication group
2
157
Шляхами української корупції: йдемо на поправку?

Відзначаємо четверту річницю Революції Гідності. Тоді, окрім іншого, люди повстали й проти тотальної корупції. Кожному чиновнику потрібно було дати хабар, аби той поворухнув хоч пальцем.


Та найбільш обурювала топ-корупція. Мільярдні незаконні оборудки, схеми, “ями”, офшори тощо. Тіньова корупційна економіка, контрольована “сім’єю”, генерувала цілі “камази” готівки, “пшонка-стайл” палаци, міжгір’ї, хонки, золоті унітази тощо. Усе це ми добре пам’ятаємо.

Для нової влади корупція стала викликом номер два після агресії РФ. На цьому неодноразово наголошував президент Порошенко. Для цього за його ініціативою були створені нові антикорупційні органи. Зокрема й для цього було розпочато оновлення прокуратури, призначено генеральним прокурором Луценка.

Чи мають ефект антикорупційні заходи, що прийняті за останні роки? Чи виправдані потрачені на це кошти? Безумовно так! На четвертому році після Майдану можна констатувати – корупція досі не знищена, проте вона суттєво здрібніла, зміліла, змаліла.

Про мільярдні оборудки та схеми на топ-рівні наразі ми не чуємо, бо їх немає. В це важко вірити, але доведеться: організоване системне розкрадання країни припинилось. Так, очевидно, що досі між деякими топ-чиновниками, депутатами та наближеним до них бізнесом можуть зберігатись незаконні діяння, у тому числі й корупція. Проте це вже не носить системний характер.

За словами правоохоронців корупція досі зберігається у державних підприємствах. Попри існуючу систему “Prozorro” ділкам вдається знаходити шляхи для шахрайства при закупівлях, маніпулюючи з ціною. Прикладом того є 90 кримінальних проваджень, які розслідує ГПУ щодо зловживань в “Укрзалізниці”.

За чотири постреволюційні роки зроблено багато. Заарештовано чимало корупціонерів, згадаймо тільки керівників ДСНС, ДФС та народних депутатів. Щоправда усі вони є небідними й виходять під заставу, хоча це ніяк не означає уникнення покарання.

Повернуто вкрадені гроші до бюджету у рамках спецконфіскації. Уявіть тільки суму у 52 мрд. грн. (!!!), яка надійшла у бюджет з рахунків “Ощадбанку”, де попередній президент тримав награбоване та не встиг вивести за кордон. Це ж скільки отих “камазів” буде? А ще й украдений “Одеський нафтопереробний завод” туди ж, тобто назад до держави.

Чи можна було б зробити більше? Безумовно! Якби швидше просувалась судова реформа. Бо з кінцевим етапом усієї системи юстиції, а саме з неупередженим і правосудним рішенням суду досі проблеми. На четвертому постреволюційному році тільки-но встигли реформувати Верховний суд. Наразі можемо довіряти лише цій ланці судової системи. А щодо першої й другої інстанцій ще доведеться почекати. Чекатимуть, до речі, і злодії з корупціонерами, але з надією, що реформа захлинеться. Не дочекаються.

Створення антикорупційного суду підсилить кінцевий етап системи юстиції і збільшить можливості для покарання хабарників. А поки його немає, Верховний суд можна було б вважати судом антикорупційним.

На цьому тлі ризикованим є негайна передача функції слідства від прокуратури до ДБР, НАБУ. Вісім тисяч проваджень по фактам корупції отримає Антикорупційне бюро. Політизація цього відомства, що спостерігаємо останнім часом, завадить розслідуванню. Є загроза, що прокурорські провадження просто лежатимуть непотрібним баластом у НАБУ.

Коли кажемо про здобутки у боротьбі з корупцією не можна не згадати й перетворення міліції у поліцію. Тепер анекдоти про хапуг-даїшників в Україні не популярні. Бо за кілька років замість хапуг на вулицях патрулюють нові поліцейські. Хабарів вони не беруть. Така їх нова філософія. От правда їм би ще підвищити професіоналізм і було б пересічному законослухняному українцю щастя.

Україну часто порівнювали з рибою, яка гниє з голови. Наразі голова, (тобто влада) йде на поправку. Слушно поставити питання так: а що з тулубом? А чи йде на поправку тулуб (ми з вами, пересічні українці)? Чи дотримуємось ми закону у всьому, чи керуємо власним авто за правилами, чи носимо хабарі? Питання риторичні.

Злочинний елемент є у кожній країні. Та добре, коли його частка зовсім маленька, коли корупційні кейси є винятком, а не правилом. Це трапляється там, де громадяни знають, що влада не краде і самі воліють жити за законом.

Володимир Манько, політичний експерт
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.