Врегулювання конфлікту на сході України: законодавчий аспект

Осінній політичний сезон в Україні триває в усій активній фазі. Доказом останнього є шквал політичній емоцій під час розгляду ряду законодавчих ініціатив по "реінтеграцію Донбасу"

Так, ще 6 жовтня 2017 року ВРУ 229 голосами депутатів прийняла законопроект №7164 «Проект Закону про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей». Глава держави Петро Порошенко, є головним ініціатором проекту базовою метою, якого є необхідність перше, створити умови для продовження процесу мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької і Луганської областей; друге, здійснення політико-дипломатичних та інших заходів із метою відновлення суверенітету та територіальної цілісності України у межах її міжнародно визнаного кордону; третє, забезпечення захисту життя і здоров’я цивільного населення та військовослужбовців Збройних Сил України і представників інших військових формувань України; четверте, сприяти встановленню правопорядку та нормальної життєдіяльності у населених пунктах зазначених районів, поверненню громадян до місць їх постійного проживання та відновленню конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб; п’яте, сприяти подальшій консолідації міжнародної підтримки України у процесі мирного врегулювання; зберегти міжнародний санкційний режим, запроваджений з метою відновлення територіальної цілісності та суверенітету України; шосте, створити необхідні умови для розгортання в окремих районах Донецької та Луганської областей України миротворчої операції ООН.

Загалом, даний законопроект, що вже має силу юридичного документу, адже 7го жовтня був завізований Президентом України. По суті цей закон продовжує на рік особливий порядок місцевого самоврядування на Донбасі. В той же час, в законодавчому органі не всі народні ранці схвалюють даний законопроект. Так, Юрій Левченко, безфракційний, член партії «Свобода», «ганебний проект, який має подовжити на рік дію федеративного закону, що був ухвалений незаконно минулим скликанням. В тому законі прописана народна міліція для бойовиків, народна прокуратура для бойовиків, можливості прямого зв'язку бойовиків із РФ. По суті, не буде у нас одної політики міжнародної – вони самі собі вирішуватимуть, як і з ким зв'язуватись. У тому законі фактично прописана амністія для бойовиків на Сході». Разом з тим, представник «Опозиційного блоку» Юрій Бойко, стверджує, що хоча у його фракції були зауваження до термінів продовження спец.статусу але вони проект закону підтримують і додає, що «закон як символ того, що в суспільстві має бути компроміс, суспільство повинно дивитися вперед і мати шанс на мирне врегулювання. Компроміс як раз - це особливий статус цих територій на термін для відновлення інфраструктури та повернення людей до мирного життя. На це потрібно три-п'ять років, і на такий термін повинен бути введений особливий статус».

Важливо додати, що відразу після обговорення в комітеті з нацбезпеки в цей  законопроект внесли норму про те, що продовження на рік дії закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей" вступить в силу тільки після виведення всіх незаконних збройних формувань з території України. На разі в умовах ігнорування даної вимоги з боку представників ОРДЛО та РФ питання лишається відкритим і болюче риторичним для України. Більш критичним до даного законопроекту були фракції "Батьківщини", "Самопомочі", Радикальної партії, представники ВО "Свобода". Так, Сергій Соболєв з "Батьківщини" стверджував, що документ "узаконює російську окупаційну владу" на Донбасі. Безперечно визначені опозицією виклики є небезпечними для безпеки та забезпечення миру на Сході України, але вони демонструють, що Україна готова рухатись у фарватері мирного врегулювання конфлікту, що не скажеш про «російську, ЛНРівську, ДНРівську» сторони.

В той же день ВРУ прийняла не менш резонансний законопроект №7163, за схвалення якого в першому читанні проголосували 233 депутати. В цьому законопроекті, Росія визначається як країна-агресор, яка "організувала і підтримувала терористичну діяльність в Україні, здійснює збройну агресію проти України і тимчасову окупацію її територій, використовуючи регулярні з'єднання і підрозділи збройних сил і інших військових формувань РФ, підлеглих і спрямованих ними російських радників і інструкторів", а також "озброєні банди і групи, іррегулярні сили і найманців, встановивши окупаційну владу Російської Федерації". Власне те, на, що українські політики мали зважитись у 2014 році, спромоглись зробити вже на при кінці 2017го.

Даний законопроект про відновлення суверенітету над окупованою частиною Донецької і Луганської областей, ініційований президентом України Петром Порошенко. Перед голосуванням нардепи виключили з документа пункт, що стосується Мінських угод. документі вводиться поняття "окупаційної адміністрації Російської Федерації" (раніше "державні" органи бойовиків називали "самопроголошеними"). Проектом закону обумовлюється визначення окупованих територій: це сухопутні території, підконтрольні РФ і бойовикам, а також територіальні, внутрішні води і повітряний простір, над яким Україна втратила контроль. Межі окупованих районів визначаються Генеральним штабом Збройних сил України. Крім того, підкреслюється, що держава Україна не несе відповідальності за протиправні дії Росії і її окупаційного режиму на цих територіях.

У той же час в документі не йде мови про Крим: окупований півострів згадується тільки в перехідних положеннях. З вимогою додати згадки Криму нарівні з окупованими районами Донецької і Луганської областей виступали представники майже всіх фракцій парламенту. Тим не менше, з огляду на доленосні аспекти даного законопроекту, вочевидь варто готуватись до нової ескалації парламентської дискусії. Маємо надію, що у парламентаріїв вистачить політичної волі та державотворчого і законотворчого таланту, щоб країна отримала дієву, а не лише показову, стратегію з політичної, економічної, соціальної та ціннісної реінтеграції  на сьогодні непідконтрольних Україні окремих районів Донецької та Луганської областей. На сьогодні тезис про «невіддільне суверенне право України на відновлення її територіальної цілісності», що розміщується в проекті ЗУ про відновлення територіальної цілісності України має стати дороговказом для українського політикуму в сфері забезпечення миру та безпеки для громадян держави. В протилежному випадку  країна втратить час і нагоду своєчасно запустити механізм зниження ризиків від конфлікту на Сході України, продовжить втрачати матеріальні, людські ресурси, а політики продовжать втрачати довіру з боку громадян.

Переконаний, дієва реінтеграція Донбасу до України можлива за твердої політичної волі, відповідальності і державотворчого хисту української влади.

Спеціально для газети «Слово Громади»