Сюрпризи для українців: як нардепи перекроїли пенсійну та судову систему

Верховна Рада 288 голосами підтримала пенсійну реформу, яка передбачає підвищення з 1 жовтня мінімальної пенсії в Україні на 140 грн.

З 3 жовтня поточного 2017 року народні депутати пішли ще далі у "покращенні" життя наших громадян і значно більше посилили вимоги до страхового стажу. Зокрема, в 2018 році для виходу на пенсію в 60 років тепер потрібно буде мати вже 25 років стажу. При стажі 15-25 років на пенсію можна буде вийти в 63 роки, менш 15 років – до 65 років. Люди, у яких немає потрібного страхового стажу, зможуть претендувати лише на соціальну допомогу при досягненні 63 років. Така на ділі, а не на словах турбота законодавців про своїх виборців. І це при тому, що ми і надалі матимемо справу з дуже високою смертністю чоловіків в середньому віці.

Стаж, доречі, можна буде докупити – один рік буде коштувати майже 17 тис. грн, а 5 років (максимальна кількість) — 84 480 грн.

З 2019 року з'явиться другий рівень пенсійної системи – накопичувальний, яка передбачає, що українці зі своєї зарплати будуть відраховувати певну суму на державний рахунок.

Особливий акцент в уряді зробили на підвищенні пенсій для значної кількості пенсіонерів за рахунок їх так званого "осучаснення". Справа в тім, що вже декілька років в Україні не переглядали розмір середньої заробітної плати, на основі якого розраховувалися виплати. До ухвалення законопроекту він становив 1197 гривень, що відповідало рівню 2007 року, але тепер виплати прив’язуються до рівня середньої заробітної плати за 2014-2016 роки у розмірі 3764,4 гривень. Також на 140 гривень зріс розмір мінімальної пенсії, що тепер становить 1452 гривні.

Щодо судової реформи… Чи варто було навколо цього створювати такий ажіотаж? Не потрібно було. Взагалі залишається загадкою для чого «міняти штани, не вимивши тіло»?!

Насправді питання незалежності суддів цією реформою не вирішили, питання належного забезпечення судів також не вирішили, питання доступності до правосуддя не вирішили. Навпаки, ми отримали такі негативні норми, як те, що в судовому процесі, наприклад, позбавляють можливості  давати висновки судовим експертам, які не працюють в державних установах. Перепрошую, а куди ви дінете реєстр судових експертів? Люди, які отримували свідоцтва і проводять десятки, сотні експертиз. До чого це призведе? Так ти прийшов до приватного експерта, отримав швидко висновок і заплатив за нього, а так ти будеш змушений йти до державної експертної установи. Ти будеш платити ті ж самі гроші, але державний експерт взагалі не зацікавлений швидко її провести. І ти будеш пів року, рік чекати на необхідний тобі результат.

У всьому світі експерти незалежні, а у нас «Товарищ, добро пожаловать в колхоз!». 

Щодо адвокатської монополії я, як адвокат, не можу тут заперечувати. Уявіть собі: якщо ви звернулися до простого юриста і він неналежно виконав свої обов’язки щодо вас. Куди ви будете звертатися? Фактично нікуди. У адвокатів, зокрема, існує кваліфікаційно-дисциплінарна комісія, куди на адвокатів надходять скарги, які потім розглядаються, що є певним оргаорганізовуючим фактором в роботі.

Є багато зауважень до цих  обох реформ, головним з яких залишається питання: а яка з них користь простому українцю? Відповідь, як кажуть, лежить на поверхні.