Вже не вперше МОЗ для виправдання існування своєї псевдореформи МОЗ замовляє соціологічні дослідження. Усе було б у порядку, якби не одне “але”. Потрібні відповіді в цих дослідженнях закладені у самих питаннях. Як наслідок опитування зводяться не до дослідження громадської думки, а до набивання голосів під уже сформовану МОЗом громадську думку. Відчуваєте різницю?
До прикладу популярні в риториці Супрун 72% українців, що ніби-то підтримують її реформу. Але що це за підтримка? Середньостатистичний глядач, почувши таке по телевізору подумає, що вище згадані 72% - це майже 32,5 млн українців. Але це не так.
Насправді, це 72%, які "підтримують законопроекти, до складу яких входять 10 урядових ініціатив", - заплутано і незрозуміло. Якщо точніше - це 72% від 1200 респондентів, тобто кількісно - це 864 людини.
Що навіть більш цікаво - це питання, яке цим респондентам ставили. Отже, виходячи з отриманих результатів ( 72% підтримують законопроекти, які входять до урядових ініціатив, 15% не підтримують, 12% не визначились), можемо припустити запитання, з яким зверталися до опитаних - "Чи підтримуєте ви законопроекти, ініційовані урядом?".
Натомість, цифри, яким би можна було дійсно довіряти і використовували були б отримані після запитання: "Чию пропозицію щодо реформування медицини ви підтримуєте?" і відповідні варіанти - уряду, парламенту і т.д. У такому випадку, реальні ціифри були б значно нижчими, але хоча б наближено відображали дійсність.
Аналогічна ситуація і з останнім дослідженням, проведеним організацією “Пацієнти України”. Щоправда на цей раз маніпуляція закладена не в самому дослідженні, а в вигідному для себе тлумаченні його результатів. Так, результат - 69% українців займаються самолікуванням через брак коштів цілком може відображати дійсну ситуацію. Але що тут спільного з Супрунівською медреформою - це питання.
Логічно розмірковуючи, 69% українців, які займаються самолікуванням через брак коштів навряд чи почнуть користуватися платною медичною допомогою, що пропонує МОЗ. Вони, радше підтримуватимуть виділення з бюджету достатніх коштів для фінансування сфери охорони здоров’я. Чи не так?