МОЗ вкотре підтвердив свою некомпетентність

Про альтернативу медичну реформу

2 жовтня в Києві відбувся круглий стіл з приводу медичної реформи. Цікаво, що цей круглий стіл ініційований медичними профспілками, а не профільним міністерством. Це вкотре нагадує нам про небажання МОЗу консультуватись з медиками при проведенні медреформи. Але мова не про це.

На цьому круглому столі з’ясувався надзвичайно важливий факт – МОЗ не може запропонувати зрозумілої стратегії покращення здоров’я українців, зменшення смертності та збільшення тривалості життя громадян. Чиновники з Міністерства, які були присутні під час обговорення, так і не змогли відповісти на ці питання.

А в законопроекті №632, який складається з 18-ти сторінок та більше нагадує якісний реферат студента, відповідей на ці питання також немає. Але в цьому законопроекті написано як будуть закриватись лікарні, як звільнятимуть лікарів, як держава впроваджуватиме платні медичні послуги.

Замість моделі, яку пропонує МОЗ, Україні необхідна соціальна система охорони здоров’я на основі загальнообов’язкового медичного страхування. Адже вже зараз не всі Українці мають змогу лікуватись в лікарів через неспроможність платити. Саме тому страховий фонд має формуватись за рахунок внесків працюючих людей та за рахунок держбюджету, який сплачуватиме внески за непрацюючих.

А ці речі передбачені законопроектами Голови парламентського комітету з питань охорони здоров’я Ольгою Богомолець №2409а та №7065. Саме ці законопроекти є тою медреформою, яка працюватиме в інтересах людей, а не кількох чиновників МОЗу, які хочуть контролювати всі фінанси, які виділяються на медицину.

Безвідповідальна та непрофесійна політика МОЗ вже призвела до того, що за останній час понад 66 тисяч лікарів звільнилися та виїхали за кордон. З прийняттям їхнього законопроекту виїде ще більше, і лікувати українців стане нікому.

Присутні на круглому столі так і не отримали відповіді на свої запитання, спілкування з представниками МОЗ було недовгим. І це не дивно, адже МОЗ постійно ухиляється від широкої дискусії. Бо вони розуміють, що крім “реферату” в них більше нічого немає.