Користь від запозичення іноземних практик існує лише за умови грамотної їх адаптації до українського контексту. Чи взяли це до уваги при розробці медреформи?
Вже тривалий час в Україні побутує міф (і почасти не безпідставно), що усе закордонне по замовчуванню є кращим за вітчизняне. Дійсно, більшість споживачів надали б перевагу імпортним продуктам перед українськими, якби це дозволяв робити їхній бюджет на регулярній основі.
А чого лишень варті такі формулювання як “євро-ремонт” чи “євро-вікна”. Зрозуміло, що з Європою ні їхній китайський виробник, ні український продавець нічого спільного не має. То до чого ж ця приставка “євро”? Справа у намаганні довести споживачеві, що європейське - це щось принципово вищої якості.
Смішно, але цей дешевий маркетинговий хід швидко підхватили українські “реформатори”. За браком власних ідей і креативності вкрасти щось чуже і видати за своє значно легше, ніж ламати голову над новим. Так і робимо.
Супрунівська реформа охорони здоров’я - це буквально крадіжка інтелектуальної власності. Подумати лише: десь у Лондоні 50 років тому купа експертів досліджували, виношували, пробували, експерементували, модифікували і нарешті знайшли. Віднайшли ідеальний рецепт, який виведе англійську медицину з кризи, допомігши водночас і англійським пацієнтам отримати кращий доступ до медичного обслуговування, і англійським лікарям отримати кращі умови праці.
Але вся ця історія мала місце давно в Великобританії і має мало спільного з Україно. То чому ж, вибивши собі таке шикарне фінансування, МОЗ не напружився над розробкою реформи для УКРАЇНСЬКОЇ медицини, а досі краде чуже? І вони ще хочуть, щоб студенти реферати з інтернету не скачували коли тут представники політичної еліти тільки й роблять, що плагіатом займаються...
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.