Законопроекти запропоновані Супрун не вирішують суспільну проблему в системі охорони здоров’я.
Суперечки, що вже більше року точаться навколо намагання Уляни Супрун знищити українську медицину є свідченням недопрацювання МОЗу у розробці концепції реформування сфери охорони здоров’я.
Так, якби припустімо, про той чи інший недолік реформи заявляли суто представники однієї з зацікавлених сторін : тільки лікарі, або тільки пацієнтські організації, або тільки аптеки тощо, то пані Супрун не варто було б хвилюватися. Оскільки делегати могли б швиденько артикулювати їхні вимоги, тоді як саме міністерство змінило б реформу відповідно до цих вимог. Однак, у випадку з реформою Супрун існує незадоволення і несприйняття членів усіх зацікавлених сторін. Більше того, це незадоволення і несприйняття переважає у суспільстві. То про яку “реформу” може йти мова?
Варто усвідомлювати, що заявляючи про намір реформувати будь-яку державну політику, в.о. міністра взяла на себе зобов’язання промоніторити, виявити проблеми і знайти ефективні управлінські рішення у ВСІХ відомствах, до яких торкається охорона здоров’я. А це, аж ніяк не обмежується лікарнями й ліками. Це зачіпає і освіту, і науку, виробництво, інфраструктуру і так далі. В усіх галузях державної політики присутня складова охорони здоров’я і їх усі потрібно враховувати.
Тому електронний документообіг - це звісно добре, але це і громадський активіст міг запропонувати. Натомість маючи в розпорядженні ціле міністерство, ініціатива Супрун мала б бути бодай трошки схожа на системну зміну. Наразі ж це не більше, ніж сирий громадський проект.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.