Уроки з попереджувальної протестної акції медиків не були вивчені.
Досвід багатьох пострадянських держав доводить, що реформування - це довга і клопітка робота. Неодноразово міжнародні політики та експерти відзначали швидкість, з якою Україна, активно впроваджуючи зміни, наближає свою політичну систему до європейських зразків. У децентралізації влади та реформі публічних закупівель ми, на мій погляд, просунулися найдалі. Це стало можливим завдяки консенсусу, досягнутому між усіма зацікавленими сторонами.
Однак, якщо у процесі реформування вищезгаданих сфер існувало єдине бачення кінцевого результату, то у проблемі реформування сфери охорони здоров’я ми зіштовхнулися з двома протилежними уявленнями про те, якою має бути українська медицина в майбутньому. У кожного з варіантів реформи є свої прибічники й опоненти, і це нормально для демократичної держави. Що ж є ненормальним, то це небажання вислухати і почути усі точки зору, уперто наполягаючи на своїй, як на єдино правильній. Звідси й суспільна напруга, яка виникла через неврахування думок усіх, на кого прямо й опосередковано вплине зміна системи медичного обслуговування, і вилилася у протест.
Для політиків і інших осіб, залучених до державного управління не секрет, що різні прояви суспільного незадоволення (протести, страйки, мітинги) є лакмусовим папірцем появи несправності у системі. Люди не з’їжджаються з транспарантами з усіх куточків України до Верховної Ради від хорошого життя, вони роблять це, коли хочуть сигналізувати про проблему, яку не вдається вирішити на місцевому рівні.
Можна багато говорити про “проплаченість” чи прихильність до старої системи деяких учасників протесту, але дозволяти собі такі висловлювання на адресу людей, які за 4 тисячі гривень рятують життя - нижче моєї гідності.
Я далеко не прихильник революцій, моїм пріоритетом завжди був і залишається еволюційний шлях до змін, детальний аналіз і прийняття зважених політичних рішень. Проте якщо збої в функціонуванні системи охорони здоров’я настільки серйозні, що
лікарі й медпрацівники вийшли на вулиці, ігнорувати це просто не розумно.
Щоб уникнути подальшого зростання незадоволення у суспільстві, лікарі і медпрацівники мають відчути себе залученими до процесу прийняття рішень. Для цього існує безліч каналів : конференції, круглі столи, парламентські слухання тощо.
З людьми треба говорити, а не ховатися від них.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.