Хрупкость русской культуры

Русская культура

исторически хрупкая, 

словно гжельский фарфор -

чуть-чуть ударить правдой, совсем чуть-чуть - и сразу разобьется к ебеням...Источник: http://korrespondent.net/url.hnd?url=https://censor.net.ua/b6755

***
наприкінці 80-х і початку 90-х мої батьки (як і всі нормальні люди того часу) займались спекуляцією дефіцитних товарів. Мама Оксана їздила у традиційну і близьку Польщу, беручи в лікарні на роботі відгул/відпустку/вихідний. Тато Сергій натомість їздив не у такі рідні западенцям Польщу/Словаччину/Угорщину, а навіщось - у Китай. чому саме у Піднебесну - пояснити толком не міг (очевидно, схильність до авантюр у мене в крові), але менше з тим.

не весь китайський товар ішов на продаж. щось лишалось вдома. у мене в 1994 році була панда на батарейках, яка ходила. це було неймовірно круто. дякую, Тато ::)

затим Оксана Василівна віджала мою панду в своє відділення "педіатрія нумер два" (у кого вдома є дитячий лікар - знають, що алкаші, наркомани та ігрозалежні - і то менше з хати виносять). натомість вдома з'явився дивної краси китайський сервіз. білий з синім. з дитинства люблю це поєднання кольорів. справжній каоліновий фарфор. всякі мисочки/чашечки і навіть китайські палички для їжі (ясно, що ними ніхто ніколи не їв: по-перше, ніхто тоді не вмів; по-друге, вони поважно стояли в серванті і зверхньо дивились на гостей). мисочки/чашечки інколи - у випадку особливих подій - використовувались (Тамара приїхала з Гамерики, привезла усім нові футболки; пані Оксана приймає лікарів з Італії; дід Володя забухав).

і яке ж було моє здивування, коли під час навчання у художній школі, я побачив приблизно те, чим гордились вдома... однак, називалося воно "гжельський фарфор".

***
гжельський фарфор, итит вашу мать налево, московиты, "народ-богоносец" начали изготовлять в 1663 году, во время царствования Алексея Михайловича.

китайская фарфоровая традиция росписи белых каолиновых глин с использованием исключительно белого и синего цветов появилась во время династии Хань в третьем веке до нашей эры. 1800 лет (!) разницы, нихуя не мало, правда?

***
про те, як московити історично вкрали у нас художню спадщину Іллі Рєпіна, нахабно присвоївши собі цього українського генія, я вже писав.

дякую пані Юлії Сокол за те, що нагадала, і за скріни, звичайно.