Вовк в овечій шкурі

Що насправді намагається просунути МОЗ під брендом “Національна служба здоров’я України”?

Дебати щодо реформування української медицини продовжуються усе літо і в ході дискусій піднімаються усі питання, окрім найголовнішого: що власне написано в законопроекті 6327? Це важливо, адже пояснювати “своїми словами” МОЗ може одне, а в реальності життя українців зміниться згідно з одним конкретним текстом - ЗУ Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів, якщо той буде прийнятий. Тож далі трохи юридичної конкретики.

Першу версію законопроекту було одержано Верховною Радою 10.04.2017. Відтоді проект закону двічі доопрацьовувався - один текст було отримано 06.06.2017, його ж було прийнято у першому читанні. Наразі на сайті ВРУ можна ознайомитися з останньою редакцією від 13.07.17 - Текстом законопроекту до другого читання.

Окрім ціннісної трансформації, яку несе в собі “медична реформа” а саме: перехід від принципу соціальної держави з безоплатною медициною до примату ліберальної, де медична сфера - це платні послуги;  законопроект №6327 передбачає створення нового органу, який буде рушієм усієї реформи.

Зокрема, Стаття 7 законопроекту  наділяє “Уповноважений орган” усією повнотою влади у сфері  проведення моніторингу, аналізу і прогнозування потреб населення України у медичних послугах та лікарських засобах; укладенні, зміні та припиненні договорів про медичне обслуговування населення та договорів про реімбурсацію; здійсненні заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, в тому числі заходів з перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, встановлених порядком використання коштів цієї програми і договорами про медичне обслуговування населення тощо.

Іншими словами, рішення про те кому, що і на яку суму фінансувати з державного бюджету прийматиметься цим органом. Зважаючи на колосальні фінансові потоки, які контролюватиме цей орган, цілком органічно випливає питання: хто ввійде до складу і очолить Національну службу здоров’я України? Погана новина у тому, що законопроект відповіді на це не дає. Вочевидь, лобісти медреформи визначили пріоритетом деталізувати механізм і процедуру формування громадської ради при НСЗУ, але не самого органу. Важко виправдати цей вчинок простою неуважністю з огляду на команду експертів, які працюють в МОЗ. Хіба-що, це було зроблено свідомо, щоб залишити простір для корупційної складової.  

Примітно, що попередня редакція законопроекту містила необхідну інформацію. Більше того, у тексті можна було знайти і вимоги до формування конкурсної комісії, обрання голови НСЗУ тощо.

Станом же на сьогодні ядро медреформи - Націоальна служба здоров’я України - це фасадний інститут, який без правових механізмів контролю стане інструментом для збагачення окремих осіб.