Як політичні чвари заважають МОЗу виконувати свої прямі обов’язки.

Через боротьбу зі своїми уявними опонентами Міністерство охорони здоров’я України забуло про нагальні питання робочого процесу.

Здавалося б, якщо очільнику реформи здається, що йому чинять спротив, треба якомога краще представити свою роботу. Показати найвищий рівень професіоналізму та компетентності, щоб переконати суспільство у своїй правоті та позбавити опонента надуманої аргументації. Але ж працівники нашого Мінздраву цього не роблять. Вони пускаються в дешеву політичну гру, звинувачуючи та принижуючи лікарів та депутатів, а не займаються змістовною складовою процесу реформи сфери охорони здоров’я. На жаль.

Такий амбітний та широкомасштабний план, який гучно прорекламували очільники Міністерства, потребує повсякчасної та кропіткої роботи з боку наших чиновників. Усі запропоновані реформою нововведення необхідно підкріпити низкою підзаконних актів. У іншому випадку, всі «революційні» міністерські ініціативи приречені залишитися лише заманливими обіцянками світлого майбутнього української медицини.

Наприклад, сумнівна формула «Гроші ходять за пацієнтом», про яку без упину торочить керівництво Міністерства охорони здоров’я. У разі прийняття законопроекту 6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів», через 3 місяці пацієнти будуть вимушені сплачувати самостійно надані медичні послуги. Та от проблема, скільки? Адже за 26 років незалежності в Україні жодного разу не підраховувалася собівартість послуг лікаря. Механізму ж затвердження цін досі нема.

Ще більш плачевний стан речей з розробкою та затвердженням вимог до надавачів медичних послуг. Дивно, адже головною проголошеною метою реформи було покращення якості української медицини. Тобто покращення наданих медичних послуг. А отже, стандарти та вимоги до лікарів та закладів охорони здоров’я мали б бути прописані в першу чергу. Проте наш МОЗ так не вважає. Так само вони оминули увагою порядок укладання договорів про надання медичних послуг між надавачем та головними розпорядниками бюджетних коштів.

На думку спадають слова Булгакова. Розруха приходить тоді, коли люди займаються не своєю справою. Поки що у представників МОЗу не вистачає часу на їхні прямі обов’язки. Вони зайняті підняттям політичного рейтингу своїх очільників.