Де в політиці межа свідомого та не свідомого?

У своїх заявах, свідомо чи підсвідомо, частина політиків забуває про головне, що мова йде про посилення контролю за в’їздом, виїздом та перебуванням громадян інших держав на території України.

Де в політиці межа свідомого та не свідомого?

Винесене у заголовок питання – риторичне та не має однозначної відповіді.

Засідання РНБО України та виступ Петра Порошенка щодо планів запровадження біометричного контролю на кордонах нашої держави викликав неабиякий резонанс. І не було б так дивно, якби тези, озвучені Президентом, так інтенсивно обговорювалися тільки українським суспільством. Резонансу додають відверто негативні та некоректні коментарі політиків ближнього зарубіжжя.

У своїх заявах, свідомо чи підсвідомо, частина політиків забуває про головне, що мова йде про посилення контролю за в’їздом, виїздом та перебуванням громадян інших держав на території України. Про те, що біометричний контроль запроваджується для всіх громадян, які перетинають український кордон. Це, в свою чергу, посилює можливості для боротьби з загрозою світового характеру – тероризмом.

Якщо до злісних коментарів кремлівського політикуму ми вже маємо який не який імунітет, то коментар Президента сусідньої Молдови Ігоря Додона, м’яко кажучи, вражає своєю недалекоглядністю. Він озвучив буквально наступне: «Вважаю, що це (введення біометричного контролю – авт.) створить додаткові проблеми для поїздок наших громадян в Україну, які і так неохоче туди їдуть через нестабільність в сусідній країні».

Складається враження, що це не слова думаючої людини, відповідального політика, а слова надиктовані, скопійовані, вмонтовані у виступ. Тут легко прослідкувати істерику проросійської пропаганди.

Але тоді, коли Молдова отримувала «безвіз» із Євросоюзом, погоджувалася на біометричний контроль – квітень 2014 року – Росія не так активно переймалася цією подією, оскільки була більше зайнята агресією в Україну.

Ну, слабо віриться в те, що Президент сусідньої країни, з якою в України спільний кордон протяжністю близько 1200 км робить такі заяви, забуваючи про 400 км неспокійного кордону між Україною та самопроголошеною, ніким не визнаною Придністровською республікою, де до сьогоднішнього дня знаходяться російські війська. Ця територія десятиріччями залишається потенційним осередком політичної та воєнної напруженості але не викликає такого занепокоєння Президента Молдови, як бажання України убезпечити свій суверенітет через запровадження біометричного контролю для іноземців, який показав свою ефективність у всьому цивілізованому світі.

То чого ж боїться наш сусід: введення біометричного контролю на кордоні між нашими державами чи втратою примарної лояльності Кремля, який створює дискомфорт та шантажує своєю присутністю в Придністров’ї?