Мої дід Вася і баба Люда

У День медичного працівника не можу про них не згадати. Обидвоє мали звання "заслужений лікар України". Обидвоє - з простих родин і всього в житті досягли самі.

Він - психіатр. Вона - гематолог.

Познайомились в Тернополі в медінституті. Дід Вася вчився тоді на п'ятому курсі. Баба Люда - на першому.

Він - з села Радиславка на Рівненщині. Вона - з Синельникового на Дніпропетровщині, але з 1947 року від Голоду втекла на Волинь. В Ковель. Де вони з сестрою Галею ходили в медучилище в різні зміни, бо мали на двох лише одне пристойне платтячко.

Коли дід привіз бабу в село батькам на оглядини, його мати, моя прабаба Параска кричала: "Василько, кого ти привіз? Нащо вона така треба? Подивись, Федько, яка вона худа і мала - сапку в руках тримати не зможе! Василько, вези її назад звідки привіз!".

Але якось владналося. І - гра долі - на схилі літ та худа і мала Людочка, яка і сапку в руках тримати не змогла б, раптом захопилась присадибним господарством. Це була для неї справжня розрада. Щоп'ятниці після роботи брала мене малого і своїх подруг Надю і Ганю та й їхали ми на автобусі в Новоукраїнку. Що баба Люда тільки не вирощувала... Вишні, черешні, суниці, полуниці, барбарис, смородину, порічки, аґрус, огірки, помідори, цибульку, бульбу, кріп, петрушку, м'яту, буряк, моркву, фізаліс, виноград, горох...і квіти. Море квітів. Сад її рук був справжнім. А в понеділок - знову на роботу. Покидала свій маленький тихий рай і їхала в лікарню до важкохворих пацієнтів, за життя кожного з яких вона боролась самовіддано і жертовно.

Все життя дід Вася і баба Люда віддали медицині. Це була справа життя для них обох. І вони дуже любили свою роботу. І Василя Федоровича, і Людмилу Панасівну дуже цінували колеги. За високий професіоналізм і добрі серця.

Виховали прекрасну доньку - мою Маму Оксану Лозову - яка теж стала лікарем. Мали двох онуків: мене і мого брата Костянтина. Баба Люда дочекалась правнука. Дід Вася - на жаль, ні.

***
Дуже-дуже-дуже сильно сумую за вами, мої дорогі Бабусю і Дідусю. Ваші ангели - на небі. Але літають низько над землею і допомагають, коли мені важко. Я знаю точно...

Андрій Лозовий,

Народний депутат України,

Заступник лідера фракції Радикальної партії Олега Ляшка

Источник: http://korrespondent.net/url.hnd?url=https://censor.net.ua/b6298