У невеликій кімнаті купа народу з камерами. Чоловік у клітчатій сорочці пакує у чорний пакет системний блок, інший чоловік каже йому: «У вас нема підстав вилучати адвокатський комп’ютер».
Так починалася скандальна атака Генпрокуратури на адвокатів. Символічно, що це сталося у день «першого дзвінка» 1 вересня 2016 року, але дзвінок був не до знань – це був тривожний дзвін, сигнал про небезпеку авторитаризму, руйнування правової держави в Україні.
У світі сучасних технологій, які дозволяють з мінімальними витратами шпигувати за людьми, зміст поняття таємниці докорінно змінився. Таємницю ховають від зайвих очей не тільки зацікавлені особи, але все суспільство, яке поважає право кожної людини на сферу особистої недоторканності, приватну зону комфорту. Люди розуміють, що треба довіряти один одному. Збереження таємниць стало неодмінною умовою професійної діяльності таких фахівців, як адвокати, лікарі, священики, банкіри, журналісти.
Правоохоронні органи не дарма звуться саме «правоохоронними». Вони мають охороняти недоторканність приватного життя кожної людини – конституційне та конвенційне право, захищене законодавством України та міжнародними стандартами прав людини. Однак в авторитарній державі придушується індивідуальність, не поважаються права людини. У такій державі, не зв’язані демократичною законністю, правоохоронні за назвою органи перетворюються на репресивні, й втручання у приватне життя стає одним зі способів ламати долю ворогів тиранії. Першою ознакою авторитаризму є атаки на адвокатів, крадіжка у них інформації про чуже приватне життя.
Кожен чесний адвокат буквально битиметься за збереження довірених йому таємниць, заважатиме незаконному насильницькому проникненню в чуже приватне життя. Більше того, покличе колег на допомогу, і буде підтриманий – адже всім ясно: якщо не захистити одного адвоката, свавілля посилиться, бо правові нігілісти серед силовиків відчують безкарність протиправних дій. Тому купа відомих адвокатів приїхали підтримати адвоката Ігоря Чудовського, коли проводився обшук в адвокатському об’єднанні «Чудовський та партнери».
Адвокат Олег Веремієнко також приїхав відстоювати права колег. Коли виявилося, що обшук проводиться без законних підстав особами, які навіть не бажають представитися, присутні адвокати зажадали припинити свавілля. Веремієнко викликав поліцію та просив до її прибуття не чіпати адвокатську техніку. Однак невідомі продовжували пакувати комп’ютери, ноутбуки, флешки з адвокатською таємницею. Адвокат спробував затримати їх до приїзду поліції, в результаті йому пред’явили обвинувачення у злочині, передбаченому ч. 1 ст. 343 КК України – втручання в діяльність працівника правоохоронного органу.
Якщо слідчим Козюрі та Стародубу з Генпрокуратури вдасться довести діло до обвинувального вироку та розправитись над активним адвокатом, мало хто наважиться припиняти свавілля силовиків у майбутньому. Втім, такий обвинувальний вирок може бути проштампований за «телефонним правом» в українських судах, але не витримає перевірки в Страсбурзі. Наприклад, у справі «Петрі Салінен та інші проти Фінляндії» Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) зазначив, що вилучення матеріалу, захищеного таємницею стосунків клієнта з юристом, порушує право людини на повагу до приватного та сімейного життя. Протиправність втручання у приватне життя клієнтів при обшуку адвокатів ЄСПЛ констатував у справах «Головань проти України», «Смірнов проти Росії», «Тенер Кулич проти Туреччини», в останньому випадку ЄСПЛ визнав протиправним покарання адвоката за те, що він не пускав поліцію проводити обшук.
Зараз Олега Веремієнка судять за дії, які вчинив би на його місці кожен адвокат в цивілізованій країні – він викликав поліцію і попросив захистити адвокатів від обшуку, не санкціонованого судом, в ході якого вилучались ноутбуки адвокатів, які містили адвокатську таємницю.
Якби наш генпрокурор Юрій Луценко був юристом, можна було б очікувати, що він втрутиться у цю ганебну історію та закличе до порядку своїх підлеглих. Але складається враження, що пан Луценко вже дав «добро» на масові репресії проти адвокатів. Колись це стане однією з підстав для його відставки, після якої, цілком ймовірно, почнеться слідство, і панові Луценку доведеться шукати собі адвоката. Не факт, що знайде. Хто захищатиме інквізитора адвокатів – навіть за високий гонорар? Захисники прав людини не можуть бути беззахисними перед політично мотивованим свавіллям силовиків.
На захист Олега Веремієнка вже висловилася Українська Гельсінська спілка з прав людини та Комітет визволення політв’язнів. Справа має явний політичний підтекст і ознаки неприкритого переслідування з політичних мотивів.
Найближче судове засідання відбудеться об 11 годині у четвер, 22.06.2017 р. в Шевченківському районному суді Києва (вул. Дегтярівська, 31А). Суддя Бугіль В. В. розглядатиме заявлений Веремієнком відвід судді Слободенюк П. Л.
Будемо сподіватися на здоровий глузд, виваженість, професіоналізм та справедливість суддів, що розглядатимуть сфабриковану проти Веремієнка справу.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.