Черговий транш МВФ. Дешевше відмовитися?

Ведуться перемовини на найвищому рівні, хоча наприкінці минулого року в Мінфіні зауважили, що Україна поки що може не поспішати з отриманням наступного траншу у розмірі 1,3 млрд доларів. Виходить, що без життя в кредит нинішня влада ну ніяк не може.

Нагадаю, що серед переліку зобов’язань, без яких неможливе продовження співпраці уряду України та МВФ – монетизація субсидій, скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, реструктуризація боргів українських банків, створення фінансової поліції та єдиного реєстру одержувачів соціальних виплат, прийняття парламентом і урядом усіх нормативних актів для діяльності антикорупційних судів, відкритий доступ ДФС до банківських рахунків українців, скасування податкових пільг, приватизація найбільших підприємств України, перегляд закону про держслужбу.

І далеко не останнім пунктом у цьому переліку є найпекучіша соціальна проблема – скорочення кількості бюджетників і чиновників та підвищення пенсійного віку.

Але чи завжди залежала Україна від МВФ? На яких умовах брали кредити раніше?
Щоб зрозуміти тенденції, розглянемо трохи історії співпраці з цією міжнародною організацією.
Україна співпрацює з МВФ з 1994 року. Найбільш довготривалою «паузою» у двосторонніх відносинах були 2002-2008 роки, коли нашій державі кредитні кошти не знадобилися. Втім, світова фінансова криза боляче вдарила по експортоорієнтованій українській економіці, і влада вирішила поновити співпрацю з кредитування. Саме у 2008-2013 роках Україна отримала рекордну загальну суму траншів від МВФ у розмірі понад 16 млрд доларів.

Політична криза 2013-2014 років, яку розпочав «євромайдан», та прихід до влади тих політиків, що прийшли в результаті цих подій, ознаменували новий етап небувалої дотепер залежності України від МВФ. Вже 30 квітня 2014 року МВФ ухвалив надання Україні нової позики Stand by обсягом 16,5 млрд дол. США. В рамках цієї програми Україна отримала два транші обсягом 3 млрд дол. США (2,058 млрд СПЗ) та 1,3 млрд. дол. США (914,7 млн. СПЗ), але влітку 2014 року макроекономічні показники, що закладені у програму, було значно відкореговано через розгортання в Україні масштабної економічної кризи на фоні конфлікту на Сході України. 11 березня 2015 року МВФ ухвалив заміну програми Stand by на нову, чотирирічну програму під назвою «Механізм Розширеного Фінансування» (Extended Fund Facility).

Перший транш обсягом 5 млрд дол. США за новою програмою було отримано одразу після її ухвалення. Надання другого траншу обсягом 1,7 млрд дол. США (який повністю спрямовано на поповнення резервів Національного банку) було ухвалено Радою директорів МВФ 31 липня 2015 року.

Коли у 2015 році тодішній голова уряду Арсеній Яценюк знову звернувся до міжнародної фінансової інституції з пропозицією відновити партнерство, то МВФ дуже ретельно поставився до умов співпраці й запропонував роботу на основі регулярного перегляду програми кредитування – виконання так званих «структурних маяків» або умов. Саме дотримання українським урядом запропонованих рекомендацій є запорукою повернення коштів кредитору. Тому наразі відносини України та МВФ більш ніж прагматичні: якщо уряд дотримуватиметься умов, тоді черговому траншу бути. Якщо ні, то забудьте.

В рамках нинішньої чотирирічної програми розширеного фінансування Україна має отримати від МВФ у 2015-2019 році ще 17,5 млрд доларів. Якщо говорити у кількісних показниках, то в рамках програми кредитування найбільше кредитних коштів Україна отримала у 2015 році – два транші обсягом 5 та 1,7 млрд доларів: перший – у квітні, а другий – у серпні.

Конфлікти у самій владі, війна за неї між двома конкуруючими угрупованнями – все це впливало на затримку третьої частини траншу кредиту МВФ вже на початку 2016-го. Отримати черговий транш у розмірі 1 млрд доларів влада змогла аж восени 2016 року.

Наступна вражаюча сума кредиту у 9,8 млрд доларів – це досить серйозна заявка на продовження вже усталених відносин із МВФ, а по суті – практики життя в кредит замість того, щоб думати, як Україна в перспективі може вийти з боргової залежності.

Окрім найближчого траншу в 1,3 млрд доларів, вже в першому кварталі 2017 року Фонд може запропонувати ще майже 2 млрд доларів. Після чого розміри кредитів можуть бути суттєво знижені: розмір двох наступних мав складати не більше 1,3 млрд доларів, а решти п'яти – до 735 млн доларів.
Однак, як було сказано вище, у 2017 році «структурні маяки» від МВФ вимагають від уряду здійснити одразу кілька тектонічних реформ, кожна з яких потребує ретельної підготовки та означає, без перебільшення, небезпечні для національних інтересів рішення.

З 11 орієнтирів програми МВФ станом на 15 грудня 2016 року був повністю виконаний один – запровадження електронного декларування. Над рештою вимог, серед яких монетизація субсидій, проведення пенсійної та земельної реформ, створення антикорупційних судів та багато інших – влада «працюватиме» в цьому році.

Тут нам слід чекати багато неприємних сюрпризів. Чого варта тільки пенсійна реформа, яка, скоріше за все, зведеться до підвищення пенсійного віку? А земельна реформа однозначно призведе лише до «дерибану» ще відносно незайманої української землі?

По суті виходить, що виділені кредитні кошти – аж ніяк не є запорукою проведення вдалих реформ. Нинішні перемовини уряду з МВФ з приводу підписання нового меморандуму про співпрацю – яскравий тому приклад.

Інша сторона медалі – це все глибша боргова яма, в яку скочується наша держава. Владі варто зважити свої реальні можливості й пам’ятати, що протягом наступних трьох років (2017-2019) Україна має сплатити вже 14 млрд доларів за зовнішнім боргом. Половина цієї суми припадає на 2019 рік. Тож або пан, або пропав: або влада почне займатися розвитком економіки, яка має дійсно працювати, або краще взагалі відмовитися від будь-яких нових траншів.