Правове обрамлення лобізму нам вигідніше, ніж залишати корупцію

Правове обрамлення лобізму вигідніше нам, ніж залишати корупцію в прийнятті владних рішень

14 грудня 2016 року в Верховній Раді України обговорювали законопроекти про лобізм (№ 5144) та лобіювання (№ 5144-1), а також про становлення інститут лобіювання в Україні. (http://iportal.rada.gov.ua/news/Novyny/138442.html) 

Вже зараз, виходячи із типів та динаміки взаємодії громадськості, бізнесу і політичної сфери лобізм повинен розглядатись в різних аспектах: політичних, економічних, та правових. Виходячи з цього, лобізм - це комплексний політико-правовий інститут, який потребує всебічного, концептуального регулювання. На мою думку, необхідно зазначити, що досвід країн в яких розвинена демократія свідчить про те, що лобіювання належить до системи саморегулювання, тобто об’єднання суб’єктів лобіювання в спілки та асоціації, а також субсидіюваними формами регулювання лобіювання, під яким розуміють сукупність морально-етичних, освітніх, навчальних, інформаційно-комунікаційних і громадсько-контрольних заходів, які мають здебільшого недержавних характер.

Якщо корупція нівелює право, лобізм дискредитується

Переконана, що лобізм повинен надати можливість участі громадськості в прийнятті владних рішень. Суб’єктами лобіювання повинні виступати як фізичні особи, спілки, організації, адвокатські об’єднання, асоціації, суб’єкти цілі діяльності яких є вплив на здійснення органами державної влади та органами місцевого самоврядування своїх повноважень. 

Багато народних обранців в Україні вважають, що вони є лобістами, а деякі політичні партії використовують систему виборів з метою просування лобістів до Верховної Ради України або інших представницьких органів. Необхідно зазначити, що колишні та діючі народні обранці повинні діяти в межах та спосіб визначений законодавством України.
Інститут лобіювання в світі набуває значного поширення у рамках опосередкованої демократії, де доступ до суб’єктів, які приймаються рішення, для більшості суспільство сильно обмежений через те, що є потреба установити ці контакти через посередника або вплинути на нього. На жаль, лобіювання ототожнюється із корупцією в тих державах, де немає комплексного правового регулювання даного інституту, там де існує неформальний характер дій лобістів, зокрема і в Україні. На мою думку, якщо процес прийняття закону «Про лобізм» затягти надовго, то потім навіть в умовах наявності офіційного нормативно-правового акту буде важко перебороти і викорінити вже устояні незаконні методи впливу на прийняття владних рішень.
На мою точку зору, найвірогідніше, що правове обрамлення лобізму сьогодні вигідніше нам в Україні, ніж залишати корупцію в прийнятті владних рішень, не лише на місцях , а й на центральному політичному рівні влади.

Що мають врегулювати нові «правила гри» в контексті лобізму?
Сьогодні в Україні єдиними суб’єктами лобіювання є фінансово промислові групи інтереси, яких достатньо глибоко виражені в Верховній Раді України. На мою думку, ми (експертне середовище, громадськість) можемо вимагати публічної роботи лобістів Верховній Раді України, якщо буде змінено виборче законодавство, буде здійснюватися незалежний контроль громадськості за якісним складом претендентів на депутатські мандати. Всім нам відомо, що багато політичних партій просуває своїх лобістів до Верховної Ради України, таким чином Верховна Рада України перетворюється з законодавчого органу на орган, який займається так званим вирішенням певних питань окремих фінансово політичних груп, а не розробляє закони, які б відстоювали та захищали права та інтереси всього Українського народу.

В такому разі, Закон України «Про лобізм» повинен встановлювати загальні засади відкритості лобіювання на законодавчому і регуляторному процесах, також повинні бути відкриті правила професійних лобістських дій. Ми повинні визначити порядок ведення реєстру як фізичних так юридичних осіб, які здійснюють лобіювання. На мою думку повинен бути розроблений кодекс етичної поведінки лобіста. В Кодекс етичної поведінки лобіста повинен відображати ділові та професійні якості лобіста, передбачати відповідальність за порушення етики лобіста та стимулювати розвиток самоврядних органів лобіювання.
Негативний образ лобістської практики
Проблемами встановлення інституту лобіювання в Україні є надзвичайно низький рівень довіри українських громадян до органів державної влади та досить високий рівень їх правового нігілізму, що нівелює ефективність законодавства про лобіювання в цілому. В державах з розвинутою демократією лобізм здійснюється в правовому полі, а у формі нелегального впливу на владу він трансформується у корупцію. За останніми результатами світового Індексу сприйняття корупції CPI Україна посідає 130 місце зі 168 позицій. На мою думку, саме високий рівень корумпованості можновладців не допускає можливості легітимної адвокації доленосних для держави та українського суспільства рішень.
Необхідно підсумувати, що лобіювання є інститутом, який тривалий час був невідомий нам, українському праву і тому у короткостроковій перспективі на законодавчому рівні нам б було доцільно передбачити запровадження відкритого реєстру суб’єктів впливу, визначити органи влади, у яких суб’єкти лобіювання можуть здійснювати свою діяльність, а також визначити принципи взаємодії лобістів з органами публічної влади.
І наостанок, я хочу закликати законотворців зважено розглянути законопроекти № 5144 та № 5144-1, провести консультації з Інститутом законодавства Верховної Ради України щодо нормотворчої техніки даних законопроектів, провести роботу та презентувати законопроекти в науковому середовищі, провести широкомасштабне обговорення про інститут лобіювання за участю інститутів громадянського суспільства, бізнесу, українського політикуму з метою прийняття виваженого політичного рішення щодо правової легалізації інституту лобізму в Україні, так буде побудовано дієвий інститут лобіювання в Україні.