Децентралізація – крок до розвитку регіонів.

В нашому випадку – це фактично деузурпація влади. Ми можемо хоч кожен рік обирати новий парламент. Але будемо знову і знову розчаровуватись , допоки не змінимо застарілу неефективну систему.

Європейський і світовий досвід свідчить про те, що місцеві проблеми можуть ефективно вирішуватись тільки на місцевому рівні. Держава ніколи не дійде до проблем ко жного села чи міста, кожної вулиці та двору. Для дієвого вирішення проблем регіону необхідно провести справжню адміністративну реформу шляхом внесення змін до Конституції та до основних законів та підзаконних актів з питань місцевого самоврядування

Забезпечення належної організації державного управління та місцевого самоврядування є основною умовою функціонування демократичних країн. Це – аксіома для кожного пересічного європейця.

Здійснення реформування у зазначеному напрямку включає як трансформацію центральних, так і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Існування не злагодженної системи організації влади на місцях в Україні сьогодні перш за все є результатом суперечностей у актах чинного законодавства, що визначають функції і повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Тому важливою складовою адміністративної реформи, яка нажаль на данний час має лише імітаційний характер , є забезпечення належного функціонування та розмежування повноважень та сфери відповідальності місцевих органами виконавчої влади ,органів місцевого самоврядування та центральною владою на різних територіальних рівнях управління .

Україна ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядуваннята угоду про асоціацію з ЄС , є членом Ради Європи, тому має слідувати основним західним принципам організації місцевого самоврядування. Не дивлячись на визначений Урядом курс надецентралізацію - справжньої реформи так і не відбулося.

В застрарілому вигляді збережені існуючому вигляді державні адмініcтрації, не утворені виконавчі комітети районних та обласних рад, не проведено повного бюджетного реформування, залишають численні питання в містобудівній, соціальній, бюджетній , земельній та інших сферах. За старими принципами діє система формування та виконання місцевих бюджетів.

Особливо характерно зазначене прослідковується на місцевому рівні, так додепутатського корпусу доводиться вже сформований та розподілений бюджет, який пропонується або підтримати або не підтримати, теж саме і щодо субвенцій, коли депутатам пропонується прийняти вже виділені Урядом кошти.

Це позбавляє повноважних представників місцевих громад мож ливості донести думку громади до центральних органів влади ще під час формування бюджетних призначень.

Прикладом такого підходу є "фінансова незабезпеченіст'ь на початку 2016 року, коли через відсутність належної комунікації та дорожньої карти реформ між центральними та місцевими органами виконавчої влади, заклади професійно-технічної освіти декількамісяців не отримували заробітної плати.

Наявна в статті 44 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” система делегування повноважень районних і обласних рад відповідним місцевим державним. адміністраціям є недостатньо ефективною оскільки не передбачає можливості делегування окремих повноважень-, не встановлює механізму контролю за виконанням делегованих повноважень, а також не включає в себе систему відносин між центральними органами виконавчої влади та відповідними органами місцевого самоврядування.

Крім того відсутній чіткий розподілу повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування стосовно вирішення численних екологічних, економічних, соціальних та інших проблем областей.

Вирішення питання налагодження належної комунікації, розподілу повноважень та відповідальності між “центром” та містом, відповідно до статті 39 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” який спрямовує діяльність органів виконавчої влади на сприяння ефективному розвитку місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення, зокрема економічного, соціального та культурною розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Для вирішення першочергових проблем регіонів, необхідно запровадити зміни завдяки яким місцева влада отримає право:

Самостійно вирішувати питання місцевого значення. Місцева влада кожного з рівнів стає незалежною у прийнятті рішень в межах повноважень.

Розпоряджатися своїм майном та значною частиною бюджетних коштів. Найбільше повноважень, ресурсів і відповідальності переходить найближче до людей – у громаду.

Регулювати ставки місцевих податків та зборів залежно від потреб регіону. Можливість самостійно вирішувати, як розвивати свій регіон, що і де будувати.

Призначати керівників місцевих правоохоронних та контролюючих органів. Місцеву владу будуть представляти посадовці, обрані народом, а не призначені згори.

Функції представників Президента України в регіонах мають бути зведені до контролю над виконанням Законів України та підтримки розвитку української культури. Держава має втручатися в місцеві питання, лише якщо громада неспроможна їх вирішити самостійно.

Розпуск місцевої ради чи відсторонення голови громади - максимально демократичний. Вимагає відповідних рішень не лише Парламенту, як зараз, але й Президента та Конституційного суду.

Запровадження таких змін у розподілі повноважень між різними рівнями влади, приведе до чіткої зони відповідальності чиновників перед народом, населення отримає можливість «з кого спитати» за проблеми свого регіону та швидше вирішити ці питання .