І ці люди забороняють мені колупатися в носі?

Каюсь, і справді кнопокодавив. Свідомо. За звільнення суддів голосував чотирма картками. І мені не соромно за свій вчинок.

А соромно за парламент, який так тяжко "народжував" одне з головних рішень - базову вимогу Революції гідності -звільнення суддів, які займалися політичними репресіями.

Суддів, які калічили людям долі, треба звільняти і карати будь-якою ціною. І якщо заради цього треба кнопокодавити - готовий брати цей гріх на свою душу.

***
Дуже розчулило, як в пориві боротьби за чесність верещали і бігали по залу депутати - регіоналівські недобитки із фракції Злодійський блок. Вимагали не кнопкодавити і голосувати особисто. Так, цього вимагали ті, хто роками порушував Регламент, витирали ноги об Конституцію, а 16 січня 2014 - взагалі голосували руками... Згадався старий анекдот про Вовочку, який спостерігаючи через щілину у дверях спальні, чим займаються батьки, подумав: "І ці люди забороняють мені колупатися в носі?".

***
Інтригами Банкової систематично зривалися ці голосування. Але здоровий глузд у парламенті таки переміг. День сьогоднішній - день відродження українського парламентаризму. Саме Верховна Рада знову стала центром прийняття рішень у державі. Чудернацьким шляхом, але стала. Через тернії до зірок. Через кнопкодавство до відродження парламентаризму. В даному випадку ціль виправдовує засоби.

Андрій Лозовий,
Народний депутат України,
Заступник лідера Радикальної партії

Источник:http://korrespondent.net/url.hnd?url=http://censor.net.ua/b3886