Вислухавши справедливі аргументи щодо неефективності її роботи, Хатія Деканоїдзе замість того, щоб відповісти на питання, не знайшла нічого кращого, ніж звинуватити мене у не толерантному ставленні до людей інших національностей.
Це відверта шиза. Подивіться виступ, хто їй повірив. У мене є друзі грузини, вірмени, азербайджанці, євреї, татари, білоруси. І навіть росіяни (ті, що проти Путіна). Спілкуватися з людьми іншої крові та віри, чуючи з перших вуст про їхню культуру та звичаї - для мене це завжди надзвичайне задоволення.
Піднімати це питання і звинувачувати когось у нетолерантності - захисна реакція Деканоїдзе, яка не бажає нести відповідальність за свої провали впродовж майже року роботи на посаді керівника Національної поліції.
Кажуть, на злодії шапка горить. Коли протеже Хатії і Саакашвілі, т.в.о. начальника Одеської поліції Лордкіпанідзе заявляє: "Я не понимаю, о чем вы говорите.." - то питання - а хто кого, власне, не толерує?
Більше того, погодьтесь, є велика різниця між ТИМИ людьми різних національностей, які народились або виросли в Україні, тут виховують дітей і своє майбутнє пов'язують з нашою державою, і ТИМИ, хто приїхав сюди, як на гастролі, отримавши громадянство разом з призначенням на посаду, і поїдуть разом із звільненням. Чи не так?
Де зараз видатні "українські патріоти-реформатори" Згуладзе, Грігалашвілі, Абромавічюс, Саша Боровік?
Так отож.
І як би ж то призначення іноземців на найвищі посади, яке є приниженням великого українського народу, себе хоч чимось виправдовувало!.. Бо ніхто з гастролерів реальної ефективності не проявив.
Воно їм не треба. Все одно, поїдуть.
А нам - тут жити.