«ДНР – бізнес на кістках»

Вже багато слів сказано про те, що Захарченко та Плотницький на війні заробили мільйонні статки.

Вони задіяли цілий набір механізмів збагачення, які жодним чином не сприяли покращенню життя звичайних людях. Тут і продаж гуманітарки, кришування точок збуту на ринках, віджим прибуткового середнього бізнесу, контроль над залізничними перевезеннями, лівий продаж вугілля, контрабанда та виготовлення медичних препаратів і так до нескінченності. Отримують «блага» тільки наближені до «керівників», всі ж інші повинні виживати самотужки.

Для утримання влади Захарченко з Плотницьким використовують різні хитрощі, тому що розуміють хиткість свого «трону». Якщо вони не можуть дати людям хліба, то вони намагаються гучними видовищами, під час яких, черговий раз, демонструють «перемоги молодих республік», створити ілюзію мирного, спокійного, довоєнного життя. Проте піснями Кобзона ситим не будеш. Після концертів з різнокольоровими повітряними кульками всі повертаються додому до напівпустих холодильників. Це добре, коли є робота і хоч якійсь дохід в сім’ї. Але не все так райдужно, як здавалось би.

Захарченко постійно говорить, що люди повертаються до Донецька, до дому. Добре, можна з цим погодитись. А далі? Що людей чекає? Вони не можуть повернутись до минулого життя, тому що роботи немає, кількість продуктів харчування обмежена, заводи та шахти, в більшості, не працюють. Жити від гуманітарки до гуманітарки? І що про таке життя мріють «громадяни ДНР»?!!! Що робити людям в цій ситуації? Прикладати землю до обличчя, щоб звикати до землі, бо скоро в неї лягати?

До речі, похоронний бізнес Захарченка окрема історія, але тут як раз можна про це нагадати. Тому що цей нелюд банально заробляє гроші навіть на смертях людей! Більшість з нас мали досвід організації або участі в організації похорон. Навіть у мирний час такий захід коштував не дешево, а зараз в Донецьку це взагалі прирівнюється до розкоші. Мало того, що деякі кладовища закриті через хаотичні замінування, так на діючих не залишилось місця для нових захоронень. Кладовища переповнені і вже давно вилізли за свої визначені межі. Можна купити місце для захоронення, але зараз це «задоволення» коштує від 500 гривень десь біля дороги. Загалом, за проведення похорон з усіма мінімальними атрибутами треба заплатити близько 8000 грн, але це без оформлення офіційних документів, що потребує багато часу та додаткових розходів. Більш того, зараз в Донецьку, як то кажуть, «попит народжує пропозицію», тому спритні «торговці смертю» іноді приїжджають до вбитих горем родичів раніше, ніж міліція.

Організація хоча б елементарних поминок також виллється в не абияку суму. Для російських ТВ роблять дуже гарні картинки заповнених продуктових поличок та дешевих цін. Проте дійсність дуже далека від ідеалу. Завезення продуктів відбувається не регулярно, якість - бажає кращого, вибір – найнеобхідніше. Власне виробництво майже знищено, що унеможливлює забезпечення потреб такого міста (навіть напівзаселеного), як Донецьк. На полях де-не-де засіяли соняхи та пшеницю, але постійні пересування важкої техніки бойових загонів «ДНР» нищать посіви. Тому зима, яка неминуче наближається, розставить остаточно всі точки над «і». Знову черги на КПП, щоб закупити продукти в Україні, знову голодні очі дітей та стариків, знову черги біля машин з продуктовими наборами.

Ось і виходить «картина маслом»: люди в «ДНР» не мають можливості ні нормально жити, ні нормально вмерти...